справа №2-58/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ’ЯМ      УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року                                  Дніпровський суд м. Дніпродзержинська у складі:

головуючого                                              Гнєзділова В.Є.

при секретарі                          Усова Л.М., Лепетуха Т.С., Полухіной Г.О.

за участю  

представника позивача                            ОСОБА_1

представника відповідача                        ОСОБА_2

третьої особи                                             Приватного нотаріуса ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, розподіл спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, усунення перешкод у користуванні власністю, –  

ВСТАНОВИВ :

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, вказавши на ту обставину, що Договір про розподіл майна подружжя від 23 жовтня 2007 року, укладений між ним та позивачем ОСОБА_4, відповідає вимога закону, що діяв на час його укладання, укладений у добровільному порядку за взаємною згодою між сторонами, та на підставі, що сторони дійшли згоди за основними умовами договору.

Позивач ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом про визнання договору недійсним, розподіл спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, усунення перешкод у користуванні власністю. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_5 з 25 червня 1994 року, про що вдділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська 25 червня 1994 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено відповідний актовий запис № 427. 14 червня 2006 року шлюб між ними було розірвано, про що Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис №183 від 14 червня 2006 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. На теперішній час діти проживають з позивачем та знаходяться на її вихованні. З відповідача, ОСОБА_5, стягуються аліменти на утримання доньок в розмірі 1/3 частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В період шлюбу, а саме 05 лютого 1999 року  за спільні сімейні кошти на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Право власності було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 30 березня 1999 року за реєстровим № 23101. Після розірвання шлюбу між позивачем, ОСОБА_4, та відповідачем, ОСОБА_5, було укладено договір про розподіл майна подружжя, який 23 жовтня 2007 року було посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Предметом договору було спільне сумісне майно подружжя, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1. За умовами договору дана квартира повністю залишається у власності відповідача ОСОБА_5, а  останній повинен був сплатити грошову суму у розмірі 50 500 гривень на користь ОСОБА_4 Розмір сплачуваної грошової суми визначався як Ѕ частина загальної вартості квартири, яка встановлена на підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 19 жовтня 2007 року за № 16347274 та складає 108 575 гривень. При укладанні договору ОСОБА_5 запевнив позивача, що дана сума відповідає ринковій вартості житла, що діяла на момент укладання договору, а отримуваної за договором суми вистачить на придбання власної трикімнатної квартири на лівому березі м. Дніпродзержинська. Вже після підписання договору, маючи намір придбати житло для проживання з дітьми позивач дізналася про дійсні ціни на нерухомість у даному районі міста, що вартість становить близько 200 000 гривень, що у 2 рази більше ,ніж зазначено у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, погодившись на підписання договору  про розподіл майна подружжя, вона помилялась стосовно такої істотної умови договору як дійсна вартість предмету договору – спірної квартири, а також умов поділу спільного сумісного майна подружжя стосовно можливості відходу від принципу рівності часток. Таким чином, у зв’язку з юридичною необізнаністю позивача щодо певних обставин можливості  відходу від рівності часток подружжя, також розраховуючи на те, що оскільки вартість квартири зазначена у офіційному документі, а саме у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, то вона відповідає дійсній вартості житла та погодилася на умови договору. Зазначає, що якщо б вона знала дійсну вартість спірної квартири, а також вартість нерухомості у м. Дніпродзержинську, була обізнана в юридичних питаннях, то ніколи б не погодилася на укладання договору про розподіл майна подружжя на тих умовах ,на яких його було укладено, оскільки вона фактично погодилася на продаж своєї частки на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, за ту грошову суму, яку за договором відповідач повинен їй передати, вона не мала можливості придбати житло для свого проживання  та двох неповнолітніх дочок, та на сьогоднішній день разом з неповнолітніми дітьми потребує житла. У зв’язку з введенням її в оману відповідачем, ОСОБА_4І щодо такої суттєвої умови договору як ціна предмета договору, просить суд визнати договір про розподіл майна подружжя, посвідчений 23 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_3, укладений між ОСОБА_5 та нею, ОСОБА_4, стосовно квартири АДРЕСА_1 недійсним, поділити вище зазначену квартиру, визнавши за нею право власності на 2/3 частини даної квартири, усунути перешкоди у користуванні та володінні власністю шляхом вселення її в квартиру АДРЕСА_1, а також просить стягнути з відповідача всі понесені нею матеріальні витрати по даній справі.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, вказавши на ту обставину, що відповідач ОСОБА_5 скористався юридичною необізнаністю позивача, ввів її в оману стосовно дійсної вартості квартири АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя, придбаної під час шлюбу та уклав з нею договір про розподіл майна подружжя на вкрай невигідних для позивача умовах до того ж таких, що порушують права та інтереси неповнолітніх дітей.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що він дійсно з 25 червня 1994 року  був одружений з позивачем, ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. 14 червня 2006 року шлюб між ними було розірвано, діти залишилися проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_2. В період шлюбу, а саме 05 лютого 1999 року, на підставі договору купівлі-продажу ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та зареєстрована на його ім’я. Позивач після розірвання шлюбу виявила бажання поділити спільну квартиру та отримати грошову компенсацію її частки у розмірі 50 000 гривень з чим звернулась до нього. Погодившись на пропозицію він запропонував позивачу посвідчити договір про розподіл майна подружжя нотаріально. 23 жовтня 2007 року між ним та позивачем, ОСОБА_4, дійсно був укладений договір про розподіл майна подружжя від 23 жовтня 2007 року, згідно якого у його власності залишилась квартира по АДРЕСА_1, а  позивач отримала гроші у розмірі 50 000гривень, які є Ѕ частини від вартості квартири, зазначеної у  Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації». Ця сума була сплачена в присутності нотаріуса, який посвідчував Договір про розподіл майна подружжя,  тим самим він виконав умови Договору. Вказує також на те, що даний Договір відповідає вимогам закону, що діяв на час його укладення, укладений у добровільному порядку за взаємною згодою між сторонами, на тій підставі, що сторони дійшли згоди за основними умовами договору. Тому наполягає на тому, що укладений між ним та позивачем по справі, ОСОБА_4, Договір про розподіл майна подружжя відповідає вимогам закону, підстав для визнання його недійсним немає.

Представник відповідача, ОСОБА_2, позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував. Вважає позов ОСОБА_4 безпідставним та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог, Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка, яка є в матеріалах справи, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.  Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.  Необхідність вислухати особисті пояснення третьої особи відсутня, є підстави для розгляду справи у відсутності Приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Судом досліджені докази по справі:

- вислухані пояснення сторін та їх представників у судовому засіданні;

- допитані свідки по справі: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

- досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;

Вислухавши сторони, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, розподіл спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, усунення перешкод у користуванні власністю підлягає частковому   задоволенню   з наступних підстав .

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 Згідно ч.1, 2 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Згідно ч.1 ст.  229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.3 ч.2 ст.369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких  у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

Позивач, ОСОБА_4, та відповідач по справі, ОСОБА_5, перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 червня 1994 року, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська 25 червня 1994 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено відповідний актовий запис № 427. 14 червня 2006 року шлюб між ними було розірвано, про що Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис №183 від 14 червня 2006 року. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх доньок – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Починаючи з 01 серпня 2006 року з відповідача, ОСОБА_5, стягуються аліменти на утримання доньок в розмірі 1/3 частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь  ОСОБА_4 до досягнення дітьми віку повноліття. В період шлюбу, а саме 05 лютого 1999 року  за спільні сімейні кошти на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_9, була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Право власності було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 30 березня 1999 року за реєстровим № 23101. 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено Договір про розподіл майна подружжя, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Предметом договору було спільне сумісне майно подружжя, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1. За умовами договору дана квартира повністю залишається у власності відповідача ОСОБА_5, а  останній повинен був сплатити грошову суму у розмірі 50 500 гривень на користь ОСОБА_4 Розмір сплачуваної грошової суми визначався як Ѕ частина загальної вартості квартири, яка встановлена на підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації 19 жовтня 2007 року за № 16347274 та складає 108 575 гривень. При укладанні договору ОСОБА_5 ввів позивача в оману , що дана сума відповідає ринковій вартості житла, що діяла на момент укладання договору, а отримуваної за договором суми вистачить на придбання власної трикімнатної квартири на лівому березі м. Дніпродзержинська. Після підписання договору, маючи намір придбати житло для проживання з дітьми позивач дізналася про дійсні ціни на нерухомість у даному районі міста, що вартість становить близько 200 000 гривень, що у 2 рази більше ,ніж зазначено у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, погодившись на підписання договору  про розподіл майна подружжя, ОСОБА_4 помилялась стосовно такої істотної умови договору ,як дійсна вартість предмету договору – спірної квартири, а також умов поділу спільного сумісного майна подружжя стосовно можливості відходу від принципу рівності часток. Таким чином, у зв’язку з юридичною необізнаністю позивача щодо певних обставин можливості  відходу від рівності часток подружжя, також розраховуючи на те, що оскільки вартість квартири зазначена у офіційному документі, а саме у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, то вона відповідає дійсній вартості житла , позивач безпідставно  погодилася на умови договору. Крім того, за  грошову суму, яку за договором відповідач повинен їй передати, позивач не мала можливості придбати житло для свого проживання  та двох неповнолітніх дочок, та на сьогоднішній день разом з неповнолітніми дітьми потребує житла. Крім того, неповонолітні діти сторні на теперішній час не зареєстровані за місцем мешкання, при розподілі житла між сторонами не враховане їхнє безумовно право на користування спірним житловим приміщенням, що порушує їх права та законні ітереси, які підлягають відновленню. У зв`язку з чим , суд вважає також обгрунтованим  позовні вимоги позивача щодо вселення її у спірну квартиру, як способ захисту прав її та  неповнолітніх дітей сторін.

Суд вважає встановленими наявність фактів, якими частково обґрунтовуються вимоги позивача  та відсутність фактів, якими обґрунтовуються заперечення відповідача по справі з наступних підстав.

Позивачка надала суду достатньо доказів для визнання Договору про розподіл майна подружжя, який 23 жовтня 2007 року було посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 недійсним. Так згідно однією з основних умов Договору було встановлено, що позивач отримує Ѕ частину суми вартості квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя,  а саме 50 500 гривень. Дана сума є половиною загальної вартості, тобто половиною від 108 575 гривень, визначеної на підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого ОКП «Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації». Однак, згідно Висновку № 2111 судової будівельно-технічної експертизи від 05 лютого 2008 року, складеного експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за ухвалою Дніпровського районного суду  від 04 грудня 2007 року, встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи складає (з округленням і без урахуванням ПДВ): 205 818 гривень, тобто у два рази більше, ніж обумовлено умовами Договору про розподіл майна подружжя. Таким чином суд вважає встановленим той факт, що відбулася помилка щодо обставин, що мають істотне значення, а саме щодо властивостей речі, які значно знижують її цінність, що згідно ч.1 ст. 229 ЦК України веде за собою визнання правочину недійсним. До того ж , суд вважає встановленим той факт, що при укладенні Договору про розподіл майна подружжя були не враховані права та інтереси неповнолітніх дітей, чим порушено норми ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту громадян і бездомних дітей», згідно якої неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Крім того, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна,право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Суд також застосовуючи положення ст. 177 СК України визначає, що були порушені права неповнолітніх дітей, у звязку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо майнових прав дітей. Таким чином, у звязку з тим що було порушено права та законні інтереси позивачки та неповнолітніх дітей, які підлягають захисту, та , що позивча та неповнолітні дути  на сьогоднішній день потребуються житла, суд вважає обгрунтованими доводи позивача , щодо вимог про визнання Договору про розподіл майна подружжя, посвідчений 23 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3,зареєстрований реєстрі за № 546, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно квартири за АДРЕСА_1 – недійсним, та про вселення позивача, ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Доводи позивачки щодо визнання за нею право власності на 2/3 частини даної квартири не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у судовому засіданні,  доказів  на обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позову позивачем не надано . Судом встановлено той факт, що позивач, ОСОБА_4, отримує аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  до досягнення дітьми віку повноліття. Позивачем не доведено, що розмір аліментів, які позивач одержує на утримання неповнолітніх дітей, недостатній для забезпечення їхнього фізичного та духовного розвитку. У зв`язку  з чим , суд вважає, відсутні підстави для застосування ст. 70 СК України щодо відступу від рівності часток подружжя при  вирішенні спору про розподіл майна.

Ці обставини мають істотне значення для справи, и не можуть  не бути  взяті до уваги судом  при вирішенні спору по суті.

Встановлені судом факти і обставини справи підтверджуються крім пояснень сторін письмовими доказами по справі:

- свідоцтвом про укладення шлюбу/а.с.10/, згідно якого між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 25 червня 1994 року було укладено шлюб про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпродзержинська 25 червня 1994 року в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено відповідний актовий запис № 427;

- свідоцтвами про народження/а.с.11/, згідно яких сторони по справі мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- свідоцтвами про розірвання шлюбу /а.с.12/, згідно  якого шлюб між сторонами по справі було розірвано, про що Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис №183 від 14 червня 2006 року.

- договором /а.с.13/, згідно якого між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 23 жовтня 2007 року було укладено Договір про розподіл майна подружжя, згідно якого  майно що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме квартира № 104, розташована за адресою: АДРЕСА_1 вартість якої згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно складає 108 575 гривень, залишається у власності ОСОБА_5, а інша сторона, ОСОБА_4, отримує грошову компенсацію, яка дорівнює Ѕ частині загальної вартості квартири та складає 50 500 гривень.

- листом ОКП «ДБТІ» /а.с. 14/, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 05 лютого 1999 року нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_9;

- договором купівлі продажу /а.с. 52/, згідно якого ОСОБА_5 було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1

- рішенням Дніпровського суду м. Дніпродзержинська /а.с.64/ щодо стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання  двох неповнолітніх дітей, згідно якого підтверджується отритмання аліментів позивачкою та спростується їх недостатність;

- копією позовної заяви /а.с.65/, згідно якої ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання договору розподілу спільного майна подружжя недійсним  6 листопада 2007 року, тобто, майже одразу після укладення договору, що підтверджує її пояснення щодо введення її в оману;

- висновком судової будівельно-технічної експертизи /а.с. 66-67/, згідно якого дійсна вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 05 червня 2008 року становить 205 818 гривень.

На підставі ст. 65,66, 69-72 СК України, 229, 358,365, 368,369,372 ЦК України,, керуючись ст. .8,10, 59,60, 209, 213-215, 218 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, розподіл спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу, усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Визнати договір про розподіл майна подружжя, посвідчений 23 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_3,зареєстрований реєстрі за № 546, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосовно квартири за АДРЕСА_1 - недійсним.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_5, визнавши право власності на 1/2   частку квартири за АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Визнати право власності на 1/2   частку квартири за АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Вселити ОСОБА_4 у квартиру за АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_5 до користь ОСОБА_4 повернення судових витрат по справі у сумі 1730 гривень.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції та безпосередньо до апеляційного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська                                                                              В.Є. Гнєзділов