2-2341/2009

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 р. Малиновський районний суд м.  Одеси у складі: головуючого судді    -    Савинської І.О.,  при секретарі        -     Мартишок Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка,  уточнивши свої позовні вимоги,  просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 борг по договору позики,  що еквівалентно 15000 доларам США,  у сумі 120000 грн. та шкоду,  завдану їй у зв'язку з невиконання договору,  що еквівалентно 115770 доларам США,  у сумі 926126 грн.

Крім того,  позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 борг по договору позики,  що еквівалентно 1000 доларів США,  у сумі 7700 грн.

Також,  позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 3% річних за прострочення виплати боргу,  що еквівалентно 300 доларам США,  у сумі 2310 грн.,  витрати на об'яви в газеті у сумі 480 грн.,  витрати за проведення експертизи у сумі 958, 8 грн.,  витрати по сплаті за ІТЗ у сумі 30 грн.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим,  що 22.04.1998 р. між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики,  по якому останній взяв у борг 8000 доларів США і прийняв зобов'язання на протязі одного року повернути зазначену суму.

Крім того,  06.06.1999 р. між ними також був укладений договір позики,  по якому ОСОБА_2 взяв у борг 8000 доларів США,  які зобов'язувався повернути 07.09.1999 р.

13.02.2003 р. між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення права вимоги,  по якому ОСОБА_2 відступив їй право вимоги боргу з ОСОБА_3 у суму 15000 доларів США за договором позики від 21.10.2002 р.

Також,  позивачка посилається на те,  що ОСОБА_3 спричинив їй матеріальні збитки у суму 115770 доларів США,  у зв'язку з отриманням  доходу у розмірі 770% від несвоєчасного виконання договору позики у період з 2001 р. по 2007 р.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися,  про час та місце розгляду справи повідомлені через засоби масової інформації.

Вислухавши пояснення позивачки,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню частково.

Як встановлено у судовому засіданні 22.04.1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1.0. був укладений договір позики на суму 16000 грн.,  який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Зазначена сума була еквівалентна 8000 доларам США.

ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання на протязі одного року повернути зазначену суму,  однак договір не виконав.

Крім того,  06.06.1999 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 32000 грн.,  який був оформлений розпискою у простій письмовій формі.

Зазначена сума була еквівалентна 8000 доларам США.

ОСОБА_2 зобов'язувався повернути гроші 07.09.1999 p.,  однак умови договору не виконав.

13.02.2003 р. між позивачкою та ОСОБА_2 був укладений договір,  по якому останній відступив їй право вимоги з ОСОБА_3 суму грошей у розмірі 15000 доларів США,  за договором позики від 21.10.2002 p.,  укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Національним Банком України на день розгляду справи встановлений такий курс валют: 770, 00 гривень України за 100 доларів США.

Зазначений факт загальновідомий та доказуванню не підлягає. Таким чином,   сума  боргу ОСОБА_3  перед  ОСОБА_1 становить 115500 грн.  (15000 доларів США х 7, 7 грн.). Сума боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 7700 грн.(1000 доларів США х 7, 7 грн.).

3% річних у ОСОБА_2 за невиконання договору займу у сумі 1000 доларів США за 10 років становить 300 доларів США,  що складає 2310 грн.

Будь-які докази виконання відповідачами належних їм згідно умов договорів зобов'язань,  що передбачені нормами цивільного законодавства України,  відсутні.

Наявність розписки та договору позики у позивачки є доказом факту невиконання грошових зобов'язань з боку відповідачів.

Згідно висновку судової експертизи № 8106 від 07.11.2007р. підпис від імені ОСОБА_2,  який міститься у правому нижньому куті в заяві від імені ОСОБА_2 до Малиновського суду від 13.02.2003р. (а.с. 55),  підпис від імені,  ОСОБА_2 в рядку «Заемщик» в договорі позики від 06.06.1999р. (а.с. 56),  підпис від імені ОСОБА_2 в рядку «БОРЖНИК» у договорі позики від 22.04.1998р. (а.с. 57),  виконано однією особою ОСОБА_2.  Підпис від  імені  ОСОБА_3   та  запис прізвища  «Портарескул»,    які містяться  у  правому  нижньому куті     у розписці   від  імені   ОСОБА_3 від 21.10.2002р. про грошове зобов'язання  на користь ОСОБА_2 (а.с. 54), - виконані ОСОБА_3

Згідно зі  ст. 151 ЦК України 1963 року в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію,  як-от: передати майно,  виконати роботу,  сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав,  зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно зі  ст. 153 ЦК України 1963 року договір вважається укладеним,  коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору,  які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду,  а також всі ті умови,  щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно зі  ст. 154 ЦК України 1963 року коли сторони домовились укласти договір у певній формі,  він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми,  хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі,  він може бути укладений як шляхом складання одного документа,  підписаного сторонами,  так і шляхом обміну листами,  телеграмами,  телефонограмами та ін.,  підписаними стороною,  яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Відповідно зі  ст. 161 ЦК України 1963 року зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону,  акту планування,  договору,  а при відсутності таких вказівок — відповідно до вимог,  що звичайно ставляться.

Відповідно зі  ст.  162 ЦК України 1963 року одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,  за винятком випадків,  передбачених законом.

Згідно зі  ст. 202 ЦК України 1963 року уступка вимоги і перевід боргу,  основані на угоді,  укладеній у письмовій формі,  повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Відповідно зі  ст. 212 ЦК України 1963 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі  ст. 214 ЦК України 1963 року боржник,  який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних з простроченої суми,  якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

 ст. 374 ЦК України 1963 року передбачає,  що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно зі  ст. 375 ЦК України 1963 року договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі. Розписку з переліком суттєвих умов договору суд вважає як таку,  що засвідчує виконання сторонами вимог закону щодо укладання договору позики у письмової форми.

У судовому засіданні доведено,  що відповідачі не виконали умови договорів позики,  тому суд стягує з них грошові кошти у гривнях по курсу НБ України на час розгляду справи.

4.1  ст. 88 ЦПК передбачає,  що тороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково,  судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,  а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог,  у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається із приєднаних до справи документів позивач здійснив додаткові судові витрати   у сумі 480 грн. - витрати на об'яви в газеті,   958, 8 грн.  - витрати за проведення експертизи,   ЗО грн. витрати по сплаті за ІТЗ,  які суд також стягує з відповідачів.

Відповідно до  ст.  ст.  10,  60  ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.ч.1 та 3  ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність,  допустимість,  достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

 ст. 203 ЦК України 1963 р. передбачає,  що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати,  зроблені кредитором,  втрата або пошкодження його майна,  а також не одержані кредитором доходи,  які він одержав би,  якби зобов'язання було виконано боржником.

Позивачкою у судовому засіданні не представлено суду будь-яких доказів з приводу спричинення її збитків,  передбачених законом,  у зв'язку з неналежни виконанням відповідачами договір займу.

Надані суду копії договорів позики,  укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8 не мають причинного звязку з неналежни виконанням відповідачами договір займу.

Також,  не мають причинного зв'язку з спричинення збитків ОСОБА_1 дії ОСОБА_3 з приводу будівництва АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного суд вважає,  що вимоги позивачки у частині стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  57,  208-209,  212-215,  218,  224-226 ЦПК України,   ст.  ст.  151,  153-154,  161-162,  197-198,  202,  212, 214,  374-375 ЦК України 1963 р.,  суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу по договору позики у розмірі 115500 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу по договору позики у розмірі 7700 грн.,  3% річних за користування грошовими коштами у сумі 2310 грн.,  480 грн. - витрати на об'яви в газеті,  958, 8 грн. - витрати за проведення експертизи,  30 грн. - витрати по сплаті за ІТЗ,  а всього стягнути 11478, 8 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмирі 1155 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави держмито у розмирі 114, 78 грн.

В останній частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.