Справа №2-429/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 березня 2010  року       Оболонський районний суд м.Києва в складі :

    головуючого - судді        Поліщук  Н.В.

          при секретарі                       Ковалевській А.П.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця", 3-я особа ПАТ "Банк "Столиця" про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

    У вересні 2009 року позивачка  ОСОБА_1  звернулась до суду із зазначеним позовом , зазначивши наступне.

    08 травня 2008 року позивачка уклала з ТОВ КБ "Столиця" (Подільська філія) Кредитний договір №26-11/08F про отримання кредиту в сумі 25654  доларів США зі сплатою 13% річних на придбання автомобіля "MITSUBISHI Lanser" 2008 року випуску. Автомобіль було придбано  відповідно до договору купівлі-продажу автотранспортних засобів №117 від 07 травня 2008 року в ТОВ "Автосайт Трейдінг" за 143 360 грн.

    Вказаний автомобіль було застраховано у ЗАТ "Страхова компанія "Столиця" відповідно до Договору страхування №Т-000612/Ф від 98 травня 2008 року з оплатою  страхового платежу в сумі 8815,58 грн. зі строком дії договору з 08 травня 2008 року по 07 травня 2009 року.

    12 червня 2008 року  за участю вказаного автомобіля "MITSUBISHI Lanser" сталася дорожньо-транспортна пригода та ЗАТ "Страхова компанія "Столиця" сплатила страхове відшкодування в розмірі 67 194,58 грн.

    15 квітня 2009 року за участю цього ж автомобіля  сталася друга дорожньо-транспортна пригода та відповідно до автотоварознавчої експертизи для відновлювального ремонту є необхідною сума 76 423,77 грн.

    Далі позивачка зазначила, що оскільки залишок страхової суми становив 76 165,42 грн., страхова компанія повинна сплатити як страхове відшкодування 75907,07 грн. ( враховуючи , що 258,35 грн.  різниця між залишком страхової суми та розміром відновлювального ремонту).

    В зв"язку з невиконання відповідачем своїх зобов"язань, позивачка просила винести рішення, яким стягути з відповідача  матеріальні збитки в розмірі 75907,07 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

    В листопаді 2009 року позивачка подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначила наступне. Відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування позивачці, спирався на пункт, який не передбачено умовами Договору. Крім того, позивачка вказує, що при укладенні Договору страхування п.7.3 сторонами було визначено  розмір страхової суми, що склала 143 360 грн., в межах якої страховик відповідно до  умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку. У відповідності до п.18.4 Договору страхувальник має право ( а не обов"язок ) після одержання страхового відшкодування за страховим випадком, внести додатковий страховий платіж для відновлення страхової суми в межах дійсної варості застрахованого транспортного засобу. Договір по кожному із страхових ризиків , по яким були зроблені виплати страхового відшкодування, зберігає силу до закінчення строку своєї дії в розмірі різниці між відповідною страховою сумою, обумовленою в Договорі і суми випалченого страхового відшкодування ( п.18.13 Договору).  Після настання страхового випадку  15.04.2009 року у відповідача виникло зобов"язання здійснити страхову виплату позивачу в межах, передбачених Договором в сумі 75165,42 грн. Оскільки відповідач свої зобов"язання не виконує, посилаючись на п.21.1 Договору, ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про страхування" позивачка просить стягнути з відповідача за прострочення виконання страхового зобов"язання 1458,21 грн. ( 75165,42 грн. ( залишок страхової суми )  х 0,01%  ( пеня )  х 194 ( дні прострочення) . Крім того, посилаючись на вимоги ст. 611,624, 625,992  ЦК України, п. 21.5 Договору, ст. 20 Закону України "Про страхування", позивачка просить стягнути з відповідача  збитки, пов"язані з інфляцією в розмірі  1205, 11 грн.,  три відсотки річних в розмірі  1198,53 грн.

    В січні 2010 року позивачка остаточно уточнивши свої позовні вимоги просила стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 75165,42 грн.,  моральну шкоду в розмірі 10000 грн.,  пеню в сумі 1458,21 грн., збитки, пов"язані з інфляцією в розмірі  1205, 11 грн.,  три відсотки річних в розмірі  1198,53 грн., а також відшкодувати судові витрати.

    В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з урахуванням уточненої позовної заяви, посилаючись на обставини, в ній викладені. Крім того, позивачка зазначила, що на даний час автомобіль повністю відновлено та використовується нею за призначенням.

    Представники відповідача Мельниченко О.Д. та Гуленко О.М. в судовому засіданні позов не визнали та вказали на наступне.  12.06.2008 року із застрахованим автомобілем, що належить позивачці, трапилася страхова подія, по якій було здійснено страхове відшкодування в розмірі 67 194,58 грн. Згідно вимог п.18.13 Договору стархування на період подальшої дії Договору страхування страхова сума автомобіля стала меншою  на 67 194,58 грн.  і була встановлена в розмірі 76 165,42 грн. 15 квітня 2009 року позивачка  вдруге звернулась із заявою до відповідача про чергову подію із застрахованим автомобілем. Згідно даних Звіту №13/05/09 вартість відновлювального ремонту автомобіля була встановлена в розмірі 135 349,57 грн., ринкова вартість автомобіля на момент ДТП склала 134 211,00 грн. Відповідно до умов Договору страхування при таких обставинах автомобіль "зазнав повну конструктивну загибель". Відповідно до абзацу 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", пункту 18.5 Договору страхування, пункту 12.6.2 Правил  добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) від 28.11.2006 року подія визнана страховою та прийнято рішення про здійснення калькуляції розміру збитку, яка обраховується як різниця між розміром залишкової страхової суми та залишкової вартості т/з, з вирахуванням встановленої франшизи та становить -258,35 грн. Зважаючи на від"ємне значення отриманого результату позивачу було повідомлено про відсутність фінансових зобов"язань страховика в частині здійснення страхової виплати за вищевказаною подією. Посилаючись на наведене, представники позивача заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

    Представник 3-ї особи ПАТ "Банк "Столиця" в судовому засіданні вважав за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

    08 травня 2008 року між  позивачкою та  ТОВ КБ "Столиця" (Подільська філія)  укладено Кредитний договір №26-11/08F про отримання кредиту в сумі 25654  доларів США зі сплатою 13% річних на придбання автомобіля "MITSUBISHI Lanser" 2008 року випуску ( а.с. 9- 12) . Автомобіль було придбано  відповідно до договору купівлі-продажу автотранспортних засобів №117 від 07 травня 2008 року в ТОВ "Автосайт Трейдінг" за 143 360 грн. ( а.с. 13-14).

    08 травня 2008 року між ЗАТ "Страхова компанія "Столиця" та позивачкою ОСОБА_1 укладено  Договору страхування  наземного транспорту №Т-000612/Ф  з оплатою  страхового платежу в сумі 8815,58 грн. зі строком дії договору з 08 травня 2008 року по 07 травня 2009 року ( а.с. 8-8в). Відповідно до умов даного договору страхова сума визачена в розмірі 143 360 грн..

    Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов"язується у разі настання  певної події ( страхового випадку ) виплатити другій  стороні ( страхувальникові ) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник  зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

    12 червня 2008 року  за участю вказаного автомобіля "MITSUBISHI Lanser" сталася дорожньо-транспортна пригода та ЗАТ "Страхова компанія "Столиця" сплатила страхове відшкодування в розмірі 67 194,58 грн.

    Вказані факти підтверджені та не оспорювались сторонами в ході судового розгляду.

    Відповідно до п.18.13 Договору страхування, укладеного між сторонами, договір по кожному із застрахованих ризиків, по яким були  зроблені виплати  страхового відшкодування, зберігає силу до закінчення строку своєї дії в розмірі  різниці , між відповідною страховою сумою , обумовленою в договорі, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Згідно вимог п.18.13 Договору страхування на період подальшої дії Договору страхування страхова сума автомобіля стала меншою на 67 194,58 грн. і була встановлена в розмірі 76 165,42 грн.

    15 квітня 2009 року за участю цього ж автомобіля  сталася друга дорожньо-транспортна пригода.

    Відповідно до даних Звіту №13/05/09  про оцінку вартості пошкодженого дорожнього транспортного засобу станом на дату оцінки ( 15.04.2009 року )  вартість пошкодженого транспортного засобу автомобіля "MITSUBISHI Lanser", реєстраційний номер  НОМЕР_1 складає 76423,77 грн., дійсна ( ринкова ) вартість непошкодженого ДТЗ становить 134211,00 грн. ( а.с. 18-21).     Відповідно до даних Звіту №13/05/09  про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику  пошкодженого дорожнього транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля "MITSUBISHI Lanser", реєстраційний номер  НОМЕР_1 складає 135349,57 грн. ( а.с. 37-62). Висновків даного звіту сторони в судовому засіданні не оспорювали.

28 травня 2009 року відповідач , посилаючись на вимоги абзацу 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", пункту 18.5 Договору страхування, пункту 12.6.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) від 28.11.2006 року , повідомив позивачку про те, що подія визнана страховою та прийнято рішення про здійснення калькуляції розміру збитку, яка обраховується як різниця між розміром залишкової страхової суми та залишкової вартості т/з, з вирахуванням встановленої франшизи та становить -258,35 грн. Зважаючи на від"ємне значення отриманого результату позивачу було повідомлено про відсутність фінансових зобов"язань страховика в частині здійснення страхової виплати за вищевказаною подією ( а.с. 36).

    За змістом ст. 9 Закону України "Про страхування"  визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; розмір страхової суми та ( або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком  та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.18.5 сторони домовились, що в разі повної конструктивної загибелі ТЗ та додаткового  обладнання  розміри  заподяної шкоди  остаточної вартості ТЗ визначаються шляхом проведення автотоварознавчої експертизи. При цьому, Страховик проводить , на власний розсуд, виплату страхового відшкодування   за одним із варіантів :

-     у розмірі витрат на відновлення, визначених з урахуванням умови Договору, встановленої згідно п.9.2 Договору, та з вирахуванням встановленої франшизи ( п. 18.5.1 Договору ) ;

-     у розмірі  страхової суми, з вирахуванням встановленої франшизи, якщо Страхувальник у письмовій заяві заявить Страховику про відмову від своїх претензій на застрахований ТЗ ( п. 18.5.2 Договору ) .

Як пояснили в судовому засіданні  представники відповідача, оскільки позивачка не заявила  про відмову від ТЗ, Страховик керувався п.12.6.2 Правил  добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) від 28.11.2006 року , відповідно до  якого  визначено як варіант    виплати страхового відшкодування в разі  повної конструктивної загибелі транспортного засобу, у розмірі страхової суми, з вирахуванням встановленої франшизи та остаточної вартості транспортного засобу.  Відповідач зазначив, що поданих позивачкою документів було достатньо для прийняття саме такого рішення на підставі Правил, подати інші документи позивачці не пропонувалось.

    Разом з тим, судом встановлено, що вказаний варіант виплати страхового відшкоудвання умовами Договору страхування, укладеного між сторонами, не передбачений.

    Відповідно до вимог  Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

    За змістом ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта ( аварійного сертифіката).

    При цьому, Правила  добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) від 28.11.2006 року , розроблені ЗАТ "Страхова компанія "Столиця",  та регулюють  умови та порядок укладання Договору страхування. Таким чином, самі по собі зазначені Правила не регулюють відносини, що виникли між позивачем та відповідачем і не можуть бути застосовані в частині, що не передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

    Таким чином, суд вважає безпідставним застосування п. 12.6.2 Правил  добровільного страхування наземного транспорту ( крім залізничного транспорту) від 28.11.2006 року для визначення  варіанту  виплати страхового відшкодування, оскільки такий варіант умовами Договору страхування сторонами передбачено не було.

    Враховуючи наведене,  страхова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні 15 квітня 2009 року другого страхового випадку становить  76 165,42 грн.

    Вказана сума не перевищує витрат на відновлення автомобіля, що підтверджується даними Акту здачі-приймання виконаних робіт ( надання послуг) від 11 червня 2009 року, видаткової накладної від 11 червня 2009 року щодо придбання позивачкою  переліку запчастин для відновлення ТЗ ( а.с. 139-140) .

    Разом з тим, оскільки позивачка в ході судового розгляду наполягала на стягненні страхової суми в розмірі 75165,42 грн. та відповідних компенсаційних виплат, виходячи саме із цієї суми,  не вважала за необхідне уточнити позовні вимоги,  суд відповідно до ст.11 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог,  суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування в розмірі 75 165, 42 грн.

    Крім того, згідно п.21.1 Договору страхування сторони домовились, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені      в розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен  день прострочення, але не більше   подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період , за який сплачується пеня, за весь термін прострочення грошових зобов"язань.     Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком стразхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов"язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому законом або договором.

    Враховуючи наведене, відповідач повинен сплатити сплатити позивачці 1458,21 грн. за прострочення виконання страхового зобов"язання ( 75165,42 грн. х ).01 ( пеня) х 194 ( дні прострочення ). Зазначений розрахунок сам по собі представниками відповідача в ході судового розгляду не спростовувався.

    Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Стягнення з боржника, що порушив грошове зобов"язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню неустойки ( пені)  за прострочення виконання грошового зобов"язання, оскільки індексація і проценти не є способом відшкодування збитків.

    Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знеціненння грошових коштів внаслідок інфляційних процесів  та отримання компенсації ( плти) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові. У зв"язку з  відбувшимися  інфляційними процесами позивачка має право на збереження реальної величини не сплачених своєчасно коштів.

    З огляду на наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки збитків, пов"язаних  з інфляцією в розмірі  1205, 11 грн.,  три відсотки річних в розмірі  1198,53 грн.. Розрахунок вказаних сум сам по собі представниками відповідача в ході судового розгялду не оспорювався.

    Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають  задоволенню , виходячи з наступного.

    Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    За змістом ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою , яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених законодавством.

    Законодавством встановлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав внаслідок моральних  чи фізичних страждань або інших негативних явищ, щ настали через незаконні винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності  законодавством передбачений зв"язок між протиправною поведінкою та  наслідками, що настали.

    Позивачкою не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, а в діях відповідача відсутня така неправомірна поведінка, яка потягнула б за собою настання відповідальності за завдання моральної шкоди. При цьому, само по собі неналежне виконання або невикоанння зобов"язань не дає підстав для відшкодування моральної шкоди.

    На підставі ст. 88,89 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати, що документально підтверджені відповідно до розміру позовних вимог, що задовольняються судом : на відшкодування витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита 790,27  грн. , витарт на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а всього 910,27 грн.

    Керуючись ст.ст.10, 15, 60, 88, 209,212, 213,214,215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 625, 979-992 , ,1167 ЦК України ,  Закону України "Про страхування" ,   Закону України "Про обов"язкове  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги задовольнити частково.

    Стгянути із Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Столиця" на користь ОСОБА_1  страхове відшкодування в розмірі 75 165, 42 грн., пеню в розмірі   1458,21 грн., збитки, пов"язані з інфляцією в розмірі  1205, 11 грн.,  три відсотки річних в розмірі  1198,53 грн.,  судові витрати в розмірі   910,27 грн.    , а всього стягнути  79937 ( сімдесят дев"ять тисяч дев"ятсот тридцять сім ) грн.  54 коп.

    В іншій частині заявлегних позовних вимог відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга  не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне окарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м.Києва через  Оболонський районний суд м.Києва.

    СУДДЯ                         Н.В. ПОЛІЩУК