КОПІЯ

  Справа № 2-а-391/10

П О С Т А Н О В А

                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И              

26 лютого 2010 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Таргоній Д.О.

при секретарі – Кисіль А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про здійснення перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ  :

у лютому 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обгрунтування позову зазначив,  що він народився в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Про те, що визначена Законом надбавка у розмірі 30% до пенсії йому не виплачується він дізнався з публікації в газеті «Києве мій» за №3 від 22.01.2009 року, у зв’язку з чим 19.12.2009 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти починаючи з 01.01.2006 року. Відповідач на його звернення надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не була передбачена Законом «Про Державний бюджет», а надалі розмір сум було встановлено постановою Кабінету міністрів України з 22.05.2008 року – 48, 1 грн., з 01.07 – 48, 2 грн., з 01.10 – 49,8 грн.

Вважає таку відмову незаконною та такою, що порушує його право, визначене ст. 6 Закону та гарантоване ч. 2 ст. 3, 8, 22, 46, 92 Конституції України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути скасовані чи обмежені іншими нормативно-правовими актами, а згідно ст. 7 Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

З вказаної вище газети йому стало відомо, що рішенням Конституціного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/08 Кабінету Міністрів України офіційно розтлумачено, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших законів, адже держава не може відмовлятись від гарантованих Конституцією України та визначених фінансових зобов’язань по забезпеченню прав людини, скасовувати їх чи обмежувати.

Посилаючись на зазначене, просив поновити пропущений строк для звернення до суду із даним позовом, враховуючи, що про порушення свого права він дізнався нещодавно із засобів масової інформації, визнати бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії протиправною, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року загальною сумою 5 087,10 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив його задовольнити.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та у запереченнях на позов вказав, що мінімальний розмір пенсії вказаний у ст. 28 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначаються за цим Законом та законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії для нарахування інших виплат. Позивачу виплачується підвищення як дитині війні з 01.01.2008 року у розмірі визначеному для ветеранів війни, а саме 10 % від прожиткового мінімуму. З 22.05.2008 року йому виплачується таке підвищення у твердій грошовій сумі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. До зазначених строків виплата таких надбавок  була зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». До того ж дане підвищення виплачується з Державного бюджету, а не з коштів Пенсійного фонду. Крім того, просила застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею ст. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 Відповідач до  01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 22.05.2008 року в розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48, 20 грн., з 01.10.2008 року – 49, 80 грн., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-1V від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено та ст.111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року  дані положення визнані неконституційними.

Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2939-1V від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Позивач не є інвалідом,  тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мав.

Таким чином відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07 - 48,20 грн., з 01.10 - 49, 80 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 року проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.

Проте, дана постанова суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача  застосуванню підлягає підвищення у розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не у сумах,  визначених постановою № 530.

Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення  є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.

Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до ст. 100 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, а суд не вбачає поважності причини пропуску такого строку. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.

Позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії до 31.12.2009 року, проте в даному випадку є підстави відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача. Перерахунок пенсії проводиться на строк, на який призначена пенсія, що визначається відповідачем у розпорядженні при здійснені перерахунку, а тому суд визначає лише дату, з якої позивач має право на зазначений перерахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152  Конституції України, ст. ст. 1,  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», …2007 рік» … 2008 рік», ст. ст. 9, 11, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі міста Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної надбавки як дитині війни  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з  10.02.2009 року протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії і провести відповідні виплати ОСОБА_1 з урахуванням попередніх виплат з нарахуванням щомісячної надбавки як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 10 лютого 2009 року та здійснювати подальшу виплату вказаної надбавки до пенсії в розмірах, передбачених Законом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом 10 днів.

    Суддя:                  (підпис)

Копія вірна,

Суддя:                     Таргоній Д.О.

Секретар: