КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-786/09 Головуючий у І інстанції – Ваховський В.Л.
Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.,
суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року,
В С Т А Н О В И В :
У 2006 році позивач звернувся у суд з позовом, в якому, зокрема, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив стягнути на його користь 3009,60 грн. щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року, стягнути за аналогічний період 15048,00 грн. підвищення до пенсії, яке мало виплачуватися у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по недонарахованих та невиплачених коштів за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як компенсацію громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення в сумі 15048,00 грн., та за ст. 37 вказаного Закону в сумі 994,40 грн., за період з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року, як щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, а всього в загальній сумі 16042,40 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення суду має бути змінено з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС третьої категорії що підтверджується відповідним посвідченням.
Крім того, судовою колегією встановлено, що позивач проживає в м. Овруч Житомирської області, яке згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі дві мінімальні заробітні плати.
Проте, належні позивачу виплати виплачуються у розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обговорюючи питання положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві за цей період застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, правовий аналіз вказаних норм Закону свідчить про те, що в період, за який позивач просить задовольнити його позовні вимоги, законодавець не вносив до них змін, які встановлюють інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування виплат, або обмежують їх розмір.
Таким чином, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат має виступати мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу змінювався законодавцем з 165 грн. до 310 грн. на місяць.
Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом України встановлювався до 2004 року.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік). Положення Законів «Про Державний бюджет України» також не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, а тому суд першої інстанції правильно визнав позовні вимоги обґрунтованими.
Встановивши ці обставини, судом першої інстанції в той же час були допущені суттєві порушення правил застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення цього спору.
Так, суд допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті такої даплати.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року змінити.
Пункт 1 резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
«Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року у розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановлену абзацом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати за період з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року, з урахуванням фактично виплачених сум.».
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя Г.В. Земляна
суддя А.Ю. Коротких