КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-136/09                                                                                 Головуючий у І інстанції Войтех О.І.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

08 квітня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:                        

головуючого – судді               Коротких А.Ю.,

                  суддів                     Глущенко Я.Б.,

                                            Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі  Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду в Куликівському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену  грошову допомогу дитині війни, –

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2009 року позов задоволено частково.Зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а.с.5).

Статтею  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом України «Про Державний бюджет України», який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Оскільки предмет Закону України «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, в момент виникнення такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач в запереченні на позов наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а. с. 8-9), позовні вимоги за 2006-2007 роки задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», саме з моменту визнання змін до ст. 6 вказаного закону неконституційними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову частково.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області – залишити без задоволення.

Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя                             Коротких А.Ю.

          Судді:                             Глущенко Я.Б.

                                    Федорова Г.Г.