КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-634/09/2512 Головуючий у І інстанції – Кухта В.О.
Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.,
суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
У 2008 році позивач звернувся у суд з позовом про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача перерахувати позивачу пенсію з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року як дитині війни, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися з 09.07.2007 року відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.
Колегією суддів встановлено, що позивач має статус дитини війни (народився 24.02.1942 року).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію наведеної норми зупинено з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09 липня 2007 року зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 09 липня 2007 року втратили чинність.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державна соціальна допомога має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни .
Проте, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції не враховано наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з 09.07.2007 року по 16.12.2007 року, період за межами річного строку звернення до суду.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року скасувати в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_2 пенсію з 09.07.2007 року по 16.12.2007 року як дитині війни, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».У задоволенні позову в цій частині відмовити за пропущенням строку звернення за судовим захистом.
В решті постанову Менського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя Г.В. Земляна
суддя А.Ю. Коротких