Справа №2-47/08

ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

5 березня 2009 p. Ленінський районний суд М. Луганська в складі:

головуючого судді Таранової О.П.,

при секретарі Великоцькоъ А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань України в м. Луганську про виплату та перерахунок виплат у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з первісним позовом, де вказала, що 29.05.1992 р. з нею стався нещасний випадок на виробництві в період роботи на Луганському емалювальному заводі, внаслідок чого вона втратила 40% працездатності. З грудня 2003 р. неї встановлено III група інвалідності. Вважає, що неї неправильно було розраховано та призначено відшкодування шкоди - із заробітку, який вона отримувала через 15 місяців після травми, що був значно нижче від заробітку, який вона отримувала до травми. Просила стягнути з відповідача заборгованість по виплатам 16438, 09 грн. та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплачувати щомісячно 251, 65 грн. Пізніше позивачка змінила та уточнила свої вимоги, надавши уточнену позовну заяву, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок відшкодування шкоди за період з 01.04.2001 р. по 2006 p., стягнути заборгованість, яка склалась в зв'язку з неправильним розрахунком за вказаний період, зобов'язати відповідача перерахувати страхові виплати та виплачувати їх з 01.03.2007 р.

У судовому засіданні позивачка і її представник змінені й уточнені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Також позивачка надала суду заяву про розгляд справи в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

З огляду на те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, суд розглядає справу в порядку, передбаченому КАС України.

Представник відповідача представив письмові заперечення на позов, в судовому засіданні підтримав доводи письмових заперечень, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.

Дослідивши й оцінивши докази в справі, заслухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що змінені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що з 1967 р. позивачка працювала на Луганському емалювальному заводі, який пізніше був реорганізований у З AT „Луганський емалювальний завод". У 2003 p. 3AT „Луганський емалювальний завод" ліквідовано без правонаступника. 29.05.1992 р. з позивачкою відбувся нещасний випадок на виробництві при роботі емалювальницею, чим було заподіяно черепно-мозкову травму, що спричинило втрату професійної працездатності ступенем 60%, з 1996 р. - 40%. 25.12.2003 р. Луганська спеціалізована травматологічна МСЕК встановила позивачці III групу інвалідності, встановила позивачці ступінь втрати професійної працездатності 40% та зв'язок втрати працездатності із виробничою травмою. Після травми З AT „Луганський емалювальний завод" встановило позивачці виплати у відшкодування шкоди та виплачувало їх до серпня 2001 р. Станом на 01.08.2001 р. розмір виплат складав 44 грн. 88 коп.3 01.08.2001 р. особова справа позивачки передана до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань України в м. Луганську, який постановив продовжити виплачувати раніше призначену щомісячну грошову суму у розмірі 44, 88 грн. В подальшому розмір цієї страхової виплати індексувався й станом на серпень 2007 р. складав 128, 45 грн.

Згідно зі ст. 25 Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок його коштів.

Відповідно до ст. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не

збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.

Отже, норми Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» покладають обов'язок по розрахунку розміру страхових виплат на відповідача. При необхідності відповідач мав запросити в державному архіві довідку про заробіток позивачки, який вона мала до ушкодження здоров'я.

Відповідач не провадив розрахунку розміру страхових виплат при прийомі особової справи позивачки від ЗАТ „Луганський емалювальний завод" та не перевіряв його правильності, призначивши (продовживши) страхові виплати у такому ж розмірі.

Відповідач мав можливість запитати в державному архіві довідку про заробіток позивачці за періоди, що передували ушкодженню здоров'я, проте цього не зробив. У той же час, як встановлено судом, в архівному відділі Луганської міської ради збереглися всі документи, що підтверджують розмір заробітку позивачки, починаючи з 01.01.1992 р. Тому проведення належного перерахунку розміру страхових виплат на користь позивачки, виходячи із розміру її середнього заробітку до ушкодження здоров'я, є обов'язком відповідача.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про правомірність своїх дій по виплаті позивачці страхових виплат.

Доводи відповідача про те, що позивачкою пропущений строк позовної давності судом до уваги не приймаються, оскільки згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного й у відповідності зі ст. ст. 21, 25, 28, 34, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 440, 456 ЦК України в ред. 1963 p., керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 86, 161, 162, 163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань України в М. Луганську про перерахунок виплат у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю задовольнити.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань України в М. Луганську:

провести перерахунок страхових виплат за період починаючи з 01.04.2001 р. із розрахунку середнього заробітку, який ОСОБА_1 мала до ушкодження здоров'я;

виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка склалась в зв'язку з неправильним розрахунком за вказаний період;

перерахувати страхові виплати та виплачувати в подальшому страхові виплати із розрахунку середнього заробітку, який ОСОБА_1 мала до ушкодження здоров'я.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.