Справа № 22ц -5929 Головуючий в 1 інстанції Сенчишин Ф.М.
Категорія 46 Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів СОЛОМАХИ Л.І., БІЛЯЄВОЇ О.М.
При секретарі АНДРУСІШИНІЙ М. Г. З участю сторін,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно
набутого рухомого майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від
15 липня 2008 року
ВСТАНОВИВ
В травні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна, посилаючись на те, що з відповідачкою він знаходився в зареєстрованому шлюбі з 3 червня 1982 року. Під час спільного проживання за спільні кошти ними були придбані дві стінки зальні з 5 секцій кожна, м'які меблі, телевізор „Самсунг", відеоплеєр „Самсунг", музичний центр „Самсунг", два килими розміром 2x3 та 3x4, три ліжка, холодильник „Донбас" та касетний магнітофон „Весна", а всього загальною вартістю 12 300 грн.
Вважає, що має право власності на 1/2 частину майна, яке після припинення шлюбних відносин залишилося в квартирі за місцем проживання відповідача АДРЕСА_1. Крім того, відповідачка утримує належне йому майно: дві золоті обручки (одна належить йому, друга - покійному батьку ОСОБА_4); шматок золота, подарований батьком позивача. 22 березня 2006 року шлюб розірвано. Відповідач не бажає добровільно поділити спільне майно, не повертає належне йому майно.
В листопаді 2006 року позивач уточнив позовні вимоги. Зазначив, що всього було придбано майна на 9 600 грн. У зв'язку з тим, що частка майна відповідачем була продана без його згоди, позивач просив виділити йому в натурі м'які меблі та холодильник „Донбас" та стягнути грошову компенсацію в розмірі 2 600 грн., як різницю в у вартості часток.
Рішенням Тореського міського суду Донецької області частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 Виділено ОСОБА_1 комплект м'яких меблів, який складається з дивану, 2 крісел та 4 стільців вартістю 840 грн., ліжко дерев'яне односпальне з матрацом вартістю 390 грн., Холодильник „Донбас" вартістю 264 грн. всього на 1494 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення змінити, постановити нове рішення в частині поділу майна, яке було відчужено без його згоди, стягнувши з відповідачки на його користь 1/2 частину їх вартості, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав скаргу. Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на те, що рішення відповідає вимогам закону. Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню частково, рішення суду зміненню з наступних підстав. Відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 3 липня 1982 року по 22 березня 2006 року перебували в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, 1984 року народження та сина ОСОБА_6, народження 1989 року. Безспірно встановлено і не оспорено сторонами, що на час придбання майна проживали однією сім'єю і мали спільний бюджет.
Судом встановлено, що сторонами придбано майно на загальна суму 4 907, 80 грн. ( 2 стінки вартістю 720 грн. та 915 грн., набір м'яких меблів -84- грн.., телевізор 533, 35 грн., відеоплеєр -155, 55 грн., килим 2x3 -59, 40 грн., килим 3x4 - 115, 50 грн., холодильник „Донбас" -264 грн., ліжко двоспальне - 525 грн.;2 ліжка односпальних по 390 грн. кожне). Вартість майна підтверджена висновком експертизи з урахуванням зносу.
Відповідач не заперечувала, що частка майна нею була відчуджена без згоди позивача.
За правилами ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Таким чином частка кожного із подружжя становить в грошовому виразі 2453, 90 грн.
Законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.
Обов'язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.
Відповідачем не доведено факт придбання нею частки майна за особисті кошти, не надала доказів про те, що частка майна була їй подарована.
Оскільки позивачу в натурі виділено майно на 1494 грн., різниця у вартості часток підлягає стягненню з відповідача, що становить 959, 90 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З обставин справи вбачається, що позовні вимоги про відступлення від рівності часток подружжя відповідач не заявляла.
За таких підстав суд першої інстанції не мав законних підстав для застосування норми про збільшення часток подружжя.
Оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права. Судове рішення підлягає зміненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Торезького міського Донецької області від 15 липня 2007 року змінити залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості часток майна подружжя 959, 90 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.