Справа № 22-1706\2009 Головуючий у 1 інстанції М»якота М. С.
Категорія 46 Доповідач: Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Стельмах Н.С. суддів: Молчанова С. І., Звягінцевої О.М. при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та його розподіл за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року і
ВСТАНОВИВ:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення Краматорського міського суду від 22.12.2008 року, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового про задоволення позову за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Посилається на те, що за поясненнями допитаних судом свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 після розірвання шлюбу у серпні 2006р. відповідач не дав їй ключів від гаражу, чим позбавив її можливості користуватися ним, саме з цього моменту вона узнала про порушення свого права і вважає, що строк позовної давності повинен обчислюватися не з моменту розірвання шлюбу, а з серпня 2006р., тому строк позовної давності нею при зверненні до суду не пропущений.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник-адвокат ОСОБА_6 підтримали доводи скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив ї відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
15.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.
Зазначала, що вони з відповідачем уклали шлюб у 1980 році.
У 1992р. відповідачеві за рішенням Краматорського міськвиконкому № 266 від 17.06.1992р. було виділено земельну ділянку під будівництво гаражу у автогаражному кооперативі «Східний».
В період перебування у шлюбі вони збудували гараж НОМЕР_1 у блоці 15 в автогаражному кооперативі « Східний», який розташований у м. Краматорську, та разом користувалися ним; гараж оформлений на ім'я відповідача.
22 липня 2003 року їхній шлюб було розірвано.
В теперішній час відповідач перешкоджає їй в користуванні гаражем, незважаючи на те, що це майно є їхньою спільною сумісною власністю і їй на праві власності належить 1 \2 частина гаражу.
Вартість спірного гаражу вона оцінює у 12000 гривен, відповідач автомобіля не має, використовує гараж для зберігання непотрібних речей.
З нею разом проживає її син ОСОБА_5, якому необхідний гараж. для зберігання мопеда або мотоцикла у майбутньому.
Крім того, вона є інвалідом і їй потрібен будь-який транспортний засіб для пересування, гараж їй необхідний і для зберігання овочів.
Просила визнати спірний гараж спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 1\2 частини гаражу вартістю 6000 гривень, виділити їй у власність гараж, стягнувши з неї на користь відповідача 6000 гривен та понесені нею судові витрати у розмірі 81 грн.
Рішенням Краматорського міського суду від 22 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено, судові витрати покладено на позивачку.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав:
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду є законним і обгрунтованим, якщо ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.02.1981 року, 22.07.2003 року шлюб між ними було розірвано \ а.с. 7 \.
Відповідачу в період перебування у шлюбі була виділена земельна ділянка під будівництво гаражу згідно з рішенням Краматорського міськвиконкому № 266 від 17.06.1992 року, який побудований і знаходиться у блоці 15 НОМЕР_1 і належить ОСОБА_2 ( а.с. 6).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент вирішення спору спірний гараж не є власністю будь-кого з подружжя, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд вважає цей висновок суду правильним, таким, що грунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч, 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 03.10.2005 p. N 8584 « Про державну реєстрацію житлово-будівельних та гаражних кооперативів» зазначив, що правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України "Про кооперацію", у якому статтею 9 визначено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статей 7 та 15 цього Закону рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами, а вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. З наведених статей випливає, що статут кооперативу повинен затверджуватися загальними зборами.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (пункт четвертий статті 30) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, але не встановлено особливостей щодо їх реєстрації.
Оскільки законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про кооперацію" не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Крім того, відповідно до частини третьої Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону,
Внесення на засідання виконавчого комітету міської ради проектів рішень про реєстрацію статутів житлово-будівельних і гаражних кооперативів не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачкою не надано будь-яких даних на підтвердження того, що спірний гараж є спільною сумісною власністю подружжя.
Відсутні дані, що спірний гараж був прийнятий до експлуатації і що відбулась його державна реєстрація.
За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки не можна ділити майно, яке належним чином не зареєстровано, тобто є відсутнім об'єкт нерухомого майна для розподілу між подружжям.
Апеляційний суд вважає, що у зв'язку з неналежним оформленням права власності на спірний гараж висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку позовної давності є передчасним, тому його слід виключити із мотивувальної частини судового рішення.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути
оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання
нею законної сили.