Справа № 22ц - 5695     Суддя 1-ї інстанції Ульяніч LB.

Категорія - 27     Доповідач - Висоцька B.C.

У X В А ЛА
ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 серпня 2008 року м.  Донецьк Апеляційний суд Донецької     області у складі

Головуючої Висоцької B.C.

Суддів     Біляєвої О.М. ,  Соломахи Л.І.

При   секретарі Андрусішиній М. Г.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ЗАТ КБ „Приватбанк" на ухвалу Пролетарського районного суду м.  Донецька від 20 червня 2008 року по заяві Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 (після укладення шлюбу Савінова) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Пролетарського районного суду м.  Донецька від 20 червня 2008 року відмовлено у прийнятгі заяви ЗАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На дану ухвалу ЗАТ КБ «Приватбанк» подана апеляційна скарга,  в якій ставиться питання про скасування ухвали у зв» язку з порушенням судом норм цивільно-процесуального законодавства,  оскільки банком заявлена вимога,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому в письмовій формі.

Представник ЗАТ КБ „Приватбанку" в судове засідання не з'явився,  просили розглядати справу в їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася,  про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  ухвала суду підлягає скасуванню,  з направленням справи на новий розгляд,  з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу,  суд першої інстанції виходив з того,  що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право,  що виключає можливість розгляду питання про видачу судового наказу.

З таким висновком суду погодитись неможливо .

Згідно зі  ст.  96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,  згідно заявлених вимог,  які грунтуються на правочині,  вчиненому у письмовій формі: про стягнення нарахованої,  але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію затрат на проведення розшуку відповідача,  боржника,  дитини,  або транспортних засобів боржника та в інших випадках,  встановлених законом.

Як видно з матеріалів справи між заявником та ОСОБА_1 укладено письмовий кредитний договір від 28 березня 2006 p.,  згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 1 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення,  що відповідає терміну дії картки.

Кредит був наданий у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до умов договору договір складається з заяви позичальника,  умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

У зв'язку із порушенням боржником умов договору про повернення кредиту станом на 21.05.2008 року у нього виникла заборгованість в сумі 1 493, 50 грн. за кредитом; та 1 548, 52 грн. по процентам за користування кредитом; а всього 3 042, 02 грн.

Заявник надав суду документи,  що підтверджують розрахунок заборгованості по сплаті кредиту та відсотків по кредитному договору між боржником та кредитором (а.с. 2).

Таким чином надані банком матеріали свідчать про їх відповідність  ст. 96 ЦПК України та відсутність підстав,  які унеможливлюють видачу судового наказу.

Посилання в ухвалі на наявність спору про право є безпідставними та передчасними,  оскільки наказне провадження передбачає порядок та умови скасування суддею судового наказу у разі подання боржником відповідної заяви.

За таких обставин ухвала судді підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про їх прийняття.

Керуючись  ст.  ст.  307, 312,  314-315 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Пролетарського районного суду м.  Донецька від 20 червня 2008 року скасувати,  справу направити на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.