Справа № 22-1299/2009р.     Головуючий в 1 інстанції Шаптала Є.Ю.

Категорія 44     Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Звягінцевої О.М. ,  Молчанова С. І.,  при секретарі Кузмінковій Ю.О.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ВДІРФО Пролетарського  РВ  ДМУ  ГУМВС  України  у  Донецькій  області,    3-і  особи: ОСОБА_3,  ЖБК «Мир-106» про визнання таким,  що втратив право користування жилим приміщенням і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким відмовлено в задоволенні її позову,  і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову,  оскільки вважає,  що викладенні в рішенні висновки суду не відповідають обставинам по справі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення,  скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову,  а ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги,  просив її відхилити і залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

21 січня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 і просила визнати його таким,  що втратив право користування жилим приміщенням.

Вона зазначала,  що відповідач,  як її чоловік в 1988 році був зареєстрований в
належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1.     »

Після цього він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

В 2000 році до відповідача в порядку притягнення до кримінальної відповідальності було застосовано примусові заходи медичного характеру,  в 2005 році його було звільнено з психіатричної лікарні,  і в тому ж році було розірвано шлюб між ними.

З вказаного часу він в спірній квартирі не живе,  оскільки має на праві власності будинок АДРЕСА_2.

Тому вона просила з підстави  ст.  71 ЖК України визнати відповідача таким,  що втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі.

Рішенням Пролетарського районного суду м.  Донецька від 17 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із  ст.  71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до вимог  ст.  405 ЦК України член сім власника житла втрачає право на користування ним у разі відсутності без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено,  що відповідач є колишнім членом сім'ї позивачки,  яка в 2005 році отримала відповідне свідоцтво і є власником спірного житла (а. с.  18-21, 29).

З матеріалів справи вбачається,  що рішенням Пролетарського районного суду м.  Донецька від 20 січня 2006 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким,  що втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі (а. с.  35-36).

З вказаного рішення вбачається,  що судом встановлено факт не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі та відсутності в ній його майна з травня 2005 року.

В задоволенні позову було відмовлено за наявності перешкод в користуванні квартирою,  що чинила відповідачу позивачка,  змінивши замок на вхідних дверях і відмовившись надати йому ключ.

При розгляді цієї справи всупереч викладеним в рішенні висновкам,  встановлено,  що ОСОБА_2 з 2006 року після набрання законної сили вказаним судовим рішенням в квартиру не вселився і будь-які свої речі не завіз,  хоч не заперечує той факт,  що сам змінив замок на вхідній двері і має ключ від нього.

Вказані обставини про не проживання відповідача на спірній жилій площі з 2005 року повністю підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  що є сусідами позивачки за адресою спірної квартири,  а також актами ЖБК «Мир» (а. с.  7-12,  81-83) та поясненнями голови правління житлового кооперативу ОСОБА_8 про те,  що відповідач ніколи не звертався до нього з заявами про вселення до квартири.

Відповідач ОСОБА_2 також не посилався на будь-які докази щодо вжиття ним заходів для вселення в спірну квартиру у вказаний період часу і дає вкрай суперечливі пояснення щодо проживання в ній,  оскільки стверджуючи,  що вселився і живе в квартирі у той же час пояснює,  що живе де прийдеться,  у своїх батьків,  у належному йому на праві власності будинку (а.с. 13) і таке інше,  оскільки позивачка чинить йому перешкоди в проживанні в квартирі.

Крім того,  відповідач не заперечує,  що в квартирі немає його речей у тому числі ліжка,  і не спростував доводи позивачки про те,  що він не несе будь-яких витрат з утримання спірної квартири (а. с.  14-15).

Заперечуючи пояснення позивачки ОСОБА_1 про добровільний розділ ними майна подружжя,  відповідач ОСОБА_2 не посилався на будь-які докази,  які б свідчили про оспорювання ним права власності позивачки на квартиру і відновлення у встановленому законом порядку його права власності на неї.

Разом з тим,  суд,  відмовляючи в задоволенні позову,  послався в рішенні на те,  що відповідач має ключ від квартири і періодично навідується до неї.

Апеляційний суд всупереч визначеному висновку суду вважає,  що вказані обставини не є підставою для відмови в задоволенні позову,  оскільки вони лише підтверджують доводи позивачки про те,  що відповідач є відсутнім понад рік в квартирі,  не живе в ній постійно і не користується нею без поважної причини.

Крім того,  суд безпідставно послався в рішенні на пояснення позивачки щодо наявності в квартирі речей відповідача,  оскільки вона таких пояснень не давала,  а заперечувала знаходження в квартирі майна відповідача,  пояснила,  що в квартирі знаходиться все нове майно,  придбане нею в кредит за час після розлучення з відповідачем,  та в підтвердження пояснень надала суду відповідні документи (а. с.  100-107).

Відповідно до вимог  ст.  309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Згідно з вимогами  ст.  88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати (а .с.  1-2,  114-115) в розмірі 27, 75 грн. (8.50+7.50+7.50+4.25).

Керуючись  ст.   ст.  307,  309,  316 ЦПК України,  апеляційний суд,

вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити,  рішення Пролетарського районного суду м.  Донецька від 17 грудня 2008 року СКАСУВАТИ.

Позов ОСОБА_1 задовольнити,  визнати ОСОБА_2 таким,  що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1,  зобов'язавши ВДІРФО Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27, 75 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.