АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 2253 Головуючий в 1інстанції – Кутіщева Л.П.
Доповідач – Темнікова В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря – Плотнікова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Лутугінського районного суду Луганської області від 04 березня 2010 року за поданням відділу державної виконавчої служби Лутугінського районного управління юстиції про обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И Л А :
В березні 2010р. начальник відділу державної виконавчої служби Лутугінського районного управління юстиції звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження для боржника – громадянки України ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон за межі України до виконання ним своїх зобов’язань за виконавчим написом № 4008 від 22.09.2008р., виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення боргу у сумі 310376,48 грн. з ОСОБА_2 на користь ЗАТ “Альфа Банк”. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі даного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження, ОСОБА_2 викликався до ВДВС Лутугінського РУЮ, однак на виклик не з’явився, заборгованості по виконавчому напису не погасив, за місцем свого постійного проживання не мешкає.
Ухвалою Лутугінського районного суду Луганської області від 04 березня 2010 року подання відділу державної виконавчої служби Лутугінського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2 було задоволено.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не застосував ті норми права, які слід було застосувати, порушив принцип законності, що ухвала суду не відповідає обставинам справи, які суд неповно з’ясував, а також на те, що за режимом своєї праці він вимушений постійно виїжджати за межі України, а обмеження такого права зробить неможливим виконання боргового зобов’язання а також призведе до того, що він не зможе навіть себе утримувати.. Виклики про явку до державного виконавця він просто не отримував.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та дав пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи подання відділу державної виконавчої служби Лутугінського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2, суд виходив з того, що боржник не сплатив у добровільному порядку борг, на виклики до ВДВС не з’являється, за місцем реєстрації не мешкає. Також суд посилався на ст. 151 ЦПК України та на те, що забезпечення позову допускається на будь – якій стадії розгляду справи.
Однак, постановляючи ухвалу по справі, судом не було враховано те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом. Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994р. з наступними змінами, на який посилається заявник, регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері. Однак зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду чи іншого органу.
Помилково прийнявши до провадження подання відділу державної виконавчої служби Лутугінського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував вимог Закону України “Про порядок виїзду з України в в’їзду в Україну громадян України”, яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України.
Оскільки подання відділу державної виконавчої служби Лутугінського РУЮ щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні до виконання виконавчого напису не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то відповідно до п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та ст. 307 ЦПК України апеляційний суд вважає необхідним скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити по справі нову про закриття провадження по справі.
Посилання суду першої інстанції в тексті на ст. 151-153 ЦПК України є безпідставними, так як в провадженні суду не знаходиться ніякої справи позовного провадження по даному предмету спору, а суд по даній справі розглядав подання відділу державної виконавчої служби Лутугінського РУЮ щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні до виконання виконавчого напису.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 205, 303, 307, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Лутугінського районного суду Луганської області від 04 березня 2010 року – скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий
Судді