Справа № 22ц -1768 Головуючий в 1 інстанції Кушнарьова В.А.

Категорія 27 Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.

при секретарі Джевазі - Третьяковій С. Ю.

за участю представника відповідача Панчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (далі АКБ «Національний кредит») на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» про витребування частки банківського вкладу із чужого незаконно володіння

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АКБ «Національний кредит» про витребування частки банківського вкладу із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 6.09.2007 року між нею та відповідачем був укладений депозитний договір «Строковий». Банк прийняв від неї кошти в розмірі 500 000 грн. строком на 18 місяців та зобов'язався сплатити проценти в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором.

3.11.2008 року позивач вирішила отримати 550 000 грн., про що подала письмову заяву банку. Вклад їй повернутий не був, тому вона вимушена звертатися до суду.

20 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання банку вчинити певну дію: перерахувати на її користь належні їй гроші 550 000 грн. на її поточний рахунок; накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або у інших осіб на загальну суму 651730 грн. до задоволення її позову; заборонити повернення кредитів та сплату відсотків за їх користування в АКБ «Національний кредит» таким суб'єктам підприємницької діяльності : СФГ «Вікторія», СФГ «Криниця», ВАТ «Артемівське автотранспортне підприємство 11406» і ВАТ «Фітофарм» до задоволення в повному обсязі позову.

Позивач посилалася на те, що акціонерний комерційний банк «Національний кредит» штучно доводять до банкрутства.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2008 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково. Вирішено накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать АКБ «Національний кредит» на суму 651 730, 00 грн. В решті заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі АКБ «Національний кредит» посилається на неправильне застосування вимог процесуального закону та порушує питання про скасування зазначеної ухвали.

Відповідач зазначив, що суд не врахував, що постановою Національного банку України №439 від19.12.2008 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 19.12.2008 року по 18.06.2009 року. Ухвала суду про забезпечення позову робить неможливим виплати поточних цільових державних фондів, заробітної плати працівників банку. Вжиття заходів паралізує поточну фінансову діяльність підприємств, рахунки яких знаходяться в АКБ «Національний кредит».

В судовому засіданні представник відповідача Панчук В.В. підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилася з поважним причин, просила розглядати справу в її відсутності. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В письмовому поясненні заперечувала проти задоволення скарги, просила ухвалу залишити без зміни.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до АКБ «Національний кредит» видати грошовий вклад в розмірі 651 730 грн. за договором банківського вкладу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу на суму 651 730 грн., суд першої інстанції виходив з обгрунтованості заяви про забезпечення позову.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно до ст. 151 ч.3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характер дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно - процесуального законодавства при розгляду заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.2п.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.

З заяви позивача вбачається, що таких причин позивачем наведено не було. Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно - процесуального законодавства при розгляду заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення можу в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

В порушення ст. 209 ЦПК України в ухвалі суду першої інстанції відсутня мотивувальна частина, суд лише послався на норми ст. 152, 153 ЦПК України, не зазначивши мотиви, з яких прийшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім того, альтернативне посилання суду на забезпечення такого виду забезпечення позову як накладання арешту на майно або грошові кошти фактично робить неможливим його виконання.

Суд не зазначив, на яке саме майно слід накласти арешт, не витребував відомості про балансову вартість майна, не врахував, що відповідно до п.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

За таких підстав, апеляційний суд приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.3, 312 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку « Національний кредит» задовольнити частково.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2008 року скасувати, справу повернути на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.