Справа № 348 Головуючий у 1 інстанції Виродов Ю.Т.
Категорія 47 Доповідач Лук'янова С. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

2 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В. суддів Лук'янової С. В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 24 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У вересні 2008 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 5 серпня 1995 року зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого вони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюбно-сімейні відносини з відповідачем вони припинили остаточно десять років тому назад через психологічну несумісність, тому між ними відсутнє взаєморозуміння, їхні взаємовідносини вичерпали себе. Вини з відповідачем проживають окремо, різними сім'ями, не ведуть спільного господарства. Вона вважає, що сім'я розпалася остаточно і зберегти її неможливо (а.с. 3).

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 24 жовтня 2008 року задоволений зазначений позов і розірваний шлюб між сторонами (а.с. 13).

Цим рішенням встановлено, що сторони десять років не підтримують шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, проживають різними сім'ями, зберігати дану сім'ю не бажають.

У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що причини для розірвання шлюбу є обґрунтованими, а подальше спільне проживання сторін і збереження сім'ї неможливо, оскільки це суперечить інтересам обох сторін, а також інтересам неповнолітньої дитини, і тому позов підлягає задоволенню (а.с. 13).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Київського районного суду міста Донецька від 24 жовтня 2008 року і ухвалення у справі нового рішення про розірвання шлюбу через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Він не заперечував і не заперечує проти розірвання шлюбу і причин розпаду сім'ї, тому писав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Але він не згоден з рішенням суду в тій частині, що шлюбні відносини між сторонами були припинені десять років назад, оскільки ця обставина не відповідає дійсності. Шлюбні відносини вони припинили приблизно три місяці тому, тобто до середини серпня 2008 року вони підтримували шлюбні відносини, вели спільно господарство, мали спільний бюджет. Ці обставини можуть бути підтверджені поясненнями свідків (а.с. 16-17).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги; позивачка не визнала апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні через наступне.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права (п.4 ч.1); порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3).

Відповідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12 рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті).

Матеріали справи підтверджують, що позивачка подала позов про розірвання шлюбу (а.с. З); попереднє судове засідання призначено на 24 жовтня 2008 року (а.с. 9); 23 жовтня 2008 року позивачка подала заяву про підтримку позову і розгляд справи у її відсутність, відповідач - про визнання позову і розгляд справи у його відсутність (а.с. 11).

В судовому засіданні апеляційного суду сторони підтвердили подання вказаних заяв.

Відповідно вимогам ч.4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач -визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву; якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи (ч.1); до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Але матеріали справи не містять доказів того, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснив відповідачу наслідки цієї процесуальної дії. Матеріали цієї справи також не містять будь-яких доказів, крім викладеного у позовній заяві твердження позивачки, про те, що шлюбно-сімейні відносини з відповідачем вони припинили остаточно десять років тому назад.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для встановлення того, що сторони десять років не підтримують шлюбні відносини. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції від 24 жовтня 2008 року слова «десять років».

Згідно ч.2 ст. 112 СК України суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції встановив, що подальше спільне проживання сторін і збереження сім'ї неможливо, оскільки це суперечить інтересам обох сторін, а також інтересам неповнолітньої дитини. Ці обставини не оспорюються сторонами. Тому апеляційний суд прийшов до висновку, що в іншій частині рішення суду першої інстанції від 24 жовтня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 частково задовольнити.

Виключити із мотивувальної частини рішення Київського районного суду міста Донецька від 24 жовтня 2008 року слова «десять років»; в іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.