Справа № 22ц -1853 Головуючий 1 інстанції Малютіна Н.М.
Категорія 26 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Висоцької B.C.
суддів Біляєвої О.М. , Осипчук О.В.,
при секретарі Джевазі - Третьяковій С. Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну
скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м.
Донецька від 5 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада
2008 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних
захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування
моральної шкоди задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, оскільки судом порушені норми матеріального права.
Відповідач зазначив, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди; позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди; на момент розгляду справи відсутні правові норми, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди; Фонд не є особою, яка спричинила шкоду позивачеві; втрата працездатності у позивача сталася не в зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю Фонду.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала скаргу.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення скарги, просили її відхилити, рішення залишити без змін.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням : він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв'язки, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 60% професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 25 000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які діяли на час виниклих правовідносин, на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов"язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 10 травня 1982 року по 29 квітня 2005 року працював електрослюсарем з повним робочим днем під землею на «шахті «Бутовка -Донецька» виробничого об'єднання «Донецьквугілля» (а.с. 5-7). Внаслідок шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання -хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, про що складено акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 8).
З матеріалів справи Фонду, дослідженої апеляційним судом вбачається, що відповідно до висновку МСЕК від 14 жовтня 2004 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності 40% безстроково; 60 % з 18.07.2005 року безстроково, третя група інвалідності (а.с. 9).
Зазначена обставина свідчить про погіршення стану здоров'я позивача внаслідок професійного захворювання.
Згідно історії хвороби в зв'язку з професійним захворюванням позивач неодноразово проходив курс стаціонарного лікування, відчуває фізичний біль, йому важко дихати (а. с. 11-12).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральну шкоди, заподіяної здоров"ю, за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що професійним захворюванням позивачу завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " та врахувавши конкретні обставини справи, визначив таке відшкодування в розмірі 25 000 грн. та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення саме такого розміру.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи та підстав для її зменшення не вбачається.
Доводи відповідача про те, що стягнення моральної шкоди-з 1.01.2007 року було припинено незалежно від часу настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено незалежно від часу настання страхового випадку, неспроможні.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Судом встановлено, що втрата професійної працездатності у зв'язку з травмою була вперше встановлена позивачці висновком МСЕК від 10 жовтня 2004 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивачки ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.