2-664/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                                                                                      Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді  -   Заболотної Н.М.,      

при секретарях - Гончаровій В.О., Бережній В.О Борисовій О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кримського республіканського центру «Кінологія» про відшкодування збитків,  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Кримського республіканського центру «Кінологія» про відшкодування збитків, мотивуючи тим, що 25.10.2008 року між ним та ОСОБА_3, який рекомендований йому головою Кримського республіканського центру «Кінологія» досягнута усна домовленість про надання послуг з дресирування його собаки. За умовами договору ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання на протязі 2 місяців дресирувати його собаку, а ОСОБА_2 зобов’язався  сплатити ОСОБА_3 за ці послуги суму у розмірі 2500 грн., вказану грошову суму він віддав відповідачу. В письмовому вигляді договір між ними не оформлювався, розписок в отриманні грошей відповідач не давав. У грудні 2008 року відповідач ОСОБА_3 повідомив, що навчання йде складно та просив додатково сплатити йому гроші в розмірі 500 грн., 23.12.2008 року гроші передані відповідачу,  пізніше відповідач попросив ще 500 грн. 14.02.2009 року ОСОБА_3 передані гроші в розмірі 2000 грн., а також гроші на повідець та намордник  в розмірі 120 грн. Письмових документів при цьому знову не складалося. Після цього ОСОБА_3 перестав відповідати на телефонні дзвінки, за місцем реєстрації не проживав. З 28.02.2008р. до квітня 2009 року позивач не міг зв’язатися з ОСОБА_3, оскільки останній ухилявся від будь-якого спілкування. У зв’язку з цим, позивач звернувся з відповідною заявою до Центрального РО СМУ ГУ МВС України в АР Крим, за результатами розгляду якої в порушенні кримінальної справи відмовлено та рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом. Враховуючи наведене,  позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошову суму у розмірі 5620 грн. за ненадані послуги по дресируванню собаки, зобов’язати ОСОБА_3 повернути йому собаку, а також стягнути з відповідача на його користь  сплачені ним судові витрати.  

Ухвалою суду від 27.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 про повернення собаки породи східно-європейська вівчарка за заявою представника позивача залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивач – ОСОБА_2 та  його представник – ОСОБА_5 підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити з вищенаведених підстав.

Представник відповідача Кримського республіканського центру «Кінологія» Дрьомова Т.Г. у судовому засіданні при розгляді позову по суті 27.01.2010 року пояснила, що ОСОБА_3 членом їх Центру ніколи не був, у Центрі не працював. За особистим проханням позивача вона порадила інструктора – дресирувальника для індивідуального дресирування собаки ОСОБА_2 з повним пансіоном, до якого входить: утримання, годування, виховання, вигул і дресирування. Однак, ні в яких переговорах ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з даного питання участі не брала. Позивач у 2008 році став членом   Кримського республіканського центру «Кінологія», але був ним лише до 2009 року, оскільки не пройшов перереєстрацію відповідно до Уставу Центру.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, та пояснив, що він не є членом Кримського республіканського центру «Кінологія». За усною домовленістю з позивачем він займався дресируванням і утриманням собаки позивача, а ОСОБА_2 оплачував йому ці послуги. Від спілкування з позивачем не ухилявся, а навпаки, просив забрати собаку. Вважає, що послуги виконував належним чином, крім того, оскільки позивач не забирав собаку, він витрачав гроші на її утримання.  Щодо суми одержаних грошей, то позивач йому заплатив за два курси навчання собаки, які собака пройшла та дав гроші на намордник.

Заслухавши сторони, представника позивача, вивчивши  матеріали  справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги  не підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що у жовтні 2008 року позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися про надання послуг по дресируванню собаки, у склад яких входило харчування та проживання собаки у відповідача. За усною домовленістю позивач  передав  ОСОБА_3 собаку для  індивідуального дресирування та  сплатив за це  грошову суму.  

          Згідно з п. 3 ч. 1  ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

          Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України з а договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено,  якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до положень ч. 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

            Відповідач – ОСОБА_3 в судовому засіданні, визнаючи обставини щодо домовленості між ним та позивачем про надання послуг з дресирування собаки, давав суперечливі пояснення щодо отриманої від позивача суми та пояснював, що частка суми сплачена позивачем за дресирування, а частка витрачалася ним на проживання собаки у нього.

           Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_3 оспорює розмір одержаної ним оплати послуг позивачем, а також посилається на те, що частка коштів витрачалася на утримання собаки, а позивач не надав суду відповідних доказів щодо передання ОСОБА_3 заявленої у позові грошової суми та їх безпосереднє призначення: дресирування, годування, виховання, вигул собаки, або ін. та в яких саме розмірах. Також, враховуючи не визнання відповідачем обставин щодо неналежного дресирування та відсутності доказів щодо кількості, якості послуг з дресирування, які мав надати відповідач, суд позбавлений можливості зробити висновок щодо неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем домовленості про дресирування собаки. Наданий позивачем оціночний лист щодо не проходження собакою іспиту «Собака в місті» не підтверджує з достовірністю невиконання відповідачем свого обов’язку, оскільки доказів, які саме іспити має здати собака після пройденого у відповідача курсу дресирування суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов  висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2    

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 208, 218, 901, 903 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кримського республіканського центру «Кінологія» про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                            Н.М. Заболотна