ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року

м. Київ

справа №296/13258/15-а

адміністративне провадження №К/9901/16771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр «Олеся» до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду м. Житомира у складі судді Колупаєва В.В. від 26.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Моніча Б.С., Капустинського М.М., Охрімчук І.Г. від 14.08.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року Приватне підприємство "Творчо-виробничий центр «Олеся» (далі - ПП «ТВЦ «Олеся», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради (далі - Виконком, відповідач), третя особа - Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради (далі - Управління містобудування), в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №799 від 04.11.2015 «Про скасування містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки №106/12 від 24.12.2012 року «Будівництво будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення на земельній ділянці, яка надана в користування» по вул. Київській,6 в м. Житомирі» (далі - спірне рішення).

2. У позові наводились аргументи про те, що спірне рішення прийнято відповідачем протиправно за відсутності передбачених законом правових підстав та без згоди замовника, як це вимагається пунктом 1.3 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №912/19650, яким, до того ж, не передбачено процедури скасування раніше виданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

3. Також позивач зазначав, що у спірному рішенні не встановлено невідповідності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, а також не вказано, яким конкретним рішенням Житомирської міської ради та її виконавчого комітету такі умови і обмеження суперечать.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано спірне рішення в оскаржуваній позивачем частині.

5. Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів законності свого рішення, а наведені ним доводи стосовно нецільового використання земельної ділянки свого підтвердження не знайшли.

6. Суди попередніх інстанцій звертали увагу й на те, що будь-якого обґрунтування спірне рішення не містить, а зазначена у ньому підстава для прийняття «невідповідність вказаних містобудівельних умов та обмежень раніше прийнятим рішенням Житомирською міською радою та її виконавчим комітетом» носить загальний характер і не дає можливості стверджувати про обґрунтований і законний характер такого акту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, для будівництва будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Київська 6, управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради 24.12.2012 були затверджені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №106/12 на підставі замовлення Приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" № 2407/11 від 20.12.2012.

9. Пунктом 9 Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки №106/12, затверджених 24.12.2012, встановлено, що функціональне призначення земельної ділянки визначено наступним чином: "згідно з генеральним планом міста, земельна ділянка в системі міста знаходиться на території з переважною забудовою будівлями громадського призначення".

10. Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся» відповідно до статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, було надано до інспекції Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення по вул. Київська, 6 в м. Житомирі», яка перевірена та зареєстрована 02.04.2013 за №ЖТ083130910110.

11. Будівельні роботи були розпочаті відповідно до проекту «Будівництво будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення по вул. Київська, 6 в м. Житомирі» №8/2013, який розроблений на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.12.2012 №106/12, виданих Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради.

12. Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся» із закріпленого права безстрокового та безоплатного користування земельною ділянкою площею 0.40 га по вул. Київській, 6 м. Житомира, під будівництво будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення за вказаною адресою використано 0,076 га.

13. В подальшому, у листопаді 2015 року, спірним рішенням відповідача скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки забудови земельної ділянки №106/12, затверджені 24.12.2012, замовником яких виступало Підприємство, з підстав їх невідповідності раніше прийнятим рішенням Житомирської міської ради та її виконавчого комітету.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Скаржник вважає, що позивач не звертався у встановленому законом порядку до уповноваженого законом органу щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки документи, подані ним з метою отримання таких умов та обмежень, за формою і змістом не відповідали вимогам пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

15. В обґрунтуванні касаційної скарги наводяться аргументи й про те, що заявник втратив право постійного користування земельною ділянкою на підставі статей 120, 141 Земельного кодексу України, оскільки громадяни - власники квартир у будинках, які розташовані на земельній ділянці, щодо якої видані містобудівні умови і обмеження забудови, у 2001 та 2005 році отримали державні акти на право постійного користування земельними ділянками у розмірах, що відповідали часткам у будинковолодіннях.

16. Окрім цього, скаржник наголошує, що заявник не виконав рішень міської ради та її виконавчого комітету, які стосуються умов забудови даної земельної ділянки, а тому, на думку відповідача, порушив закон в частині намірів забудови земельної ділянки. Рішеннями, яким, на думку скаржника, не відповідають видані раніше позивачу містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, є рішення сімнадцятої месії двадцять першого скликання Житомирської міської ради від 26.02.1993, відповідно до пункту 2.5 якого Підприємству передано у постійне користування земельну ділянку для будівництва культурно-адміністративного центру з прибудованим житловим будинком за рахунок знесення існуючих на цій земельній ділянці будинків, а пунктом 4.2 цього ж рішення було зобов`язано забудовника виселити мешканців з цих житлових будинків, які підлягали зносу, та забезпечити їх житлом.

17. Проте, як вказує відповідач, вищевказані вимоги рішення міської ради частково проігноровані, а саме - житлові будинки не знесені й їх мешканці не відселені.

18. Виконком, звертає увагу й на те, що видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не відповідали рішенню виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 №319, пунктом 1 якого і пунктом 14.1 додатку до цього рішення за існуючими на земельній ділянці домоволодіннями була закріплена земельна ділянка для постійного користування площею 0,2280 га, яка, відповідно, накладається на земельну ділянку, стосовно якої видано вищезгадані містобудівні документи.

19. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник відзначає, що наведені вище обставини свідчать про законність спірного рішення, однак не були враховані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи, внаслідок чого були ухвалені незаконні та необґрунтовані судові рішення, які, на переконання відповідача, підлягають скасуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (у даному випадку виконавчого органу місцевої ради) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів місцевого самоврядування.

22. Правові та організаційні основи містобудівної визначені Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до статті 26 якого забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

23. Основними ж складовими вихідних даних, у розумінні частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

24. За визначенням, наведеним у пункті 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

25. За змістом частин другої, третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

26. Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

27. Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частинами першою, другою якої встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.

28. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність». Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина третя цієї ж статті).

29. За змістом статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», до якої відсилає статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

30. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

31. Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлює стаття 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підпунктом 9 пункту «а» частини першої якої закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

32. Як встановлено частиною четвертою, п`ятою, восьмою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

33. На час виникнення спірних у цій справі правовідносин чинним був й Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

34. Термін «містобудівна документація» вживався у Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст в такому значенні: затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (абзац п`ятий пункту 1.2 цього Порядку).

35. Абзацом другим пункту 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст передбачалось, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

36. Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу (абзаци другий, третій пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст).

37. Питання, пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, були врегульовані статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за змістом пункту 1 частини одинадцятої, пункту 6 частини дванадцятої якої з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

38. Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (застосовується Верховним Судом в редакції, чинній станом на момент прийняття відповідачем спірного рішення).

39. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду серед основних завдань нагляду визначено скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

40. Відповідно до повноважень, встановлених у підпункті 6 пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

41. Також, за приписами абзаців першого - третього пункту 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень. Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення. Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

42. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження видаються за заявою суб`єкта містобудування та доданих до неї документів, перелік яких встановлений пунктом 2.2 Порядку №109. При цьому, підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є невідповідність намірів забудови, тобто, якщо запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме - затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

43. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №803/1231/17, від 14.08.2018 у справі №823/5265/15, а також від 15.09.2019 у справі №822/450/16.

44. Скасування ж рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду й належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

45. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18.

46. У справі, яка розглядається, суди встановили, що підставою для скасування виданих Підприємству у 2012 році містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки слугувала їх невідповідність раніше прийнятим рішенням Житомирської міської ради та її виконавчого комітету.

47. Як зазначає скаржник, такими рішеннями є:

- рішення сімнадцятої месії двадцять першого скликання Житомирської міської ради від 26.02.1993, яким Підприємству передано у постійне користування земельну ділянку для будівництва культурно-адміністративного центру з прибудованим житловим будинком за рахунок знесення існуючих на цій земельній ділянці будинків та зобов`язано забудовника виселити мешканців з цих житлових будинків, які підлягали зносу, та забезпечити їх житлом;

- рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 №319, відповідно до якого за існуючими на земельній ділянці домоволодіннями була закріплена земельна ділянка для постійного користування площею 0,2280 га.

48. Разом з тим, як зазначалось вище, перевірка намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури при зверненні замовника у межах семиденного строку визначеного частиною п`ятою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктом 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст. Невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у виданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки й рішення про це повинно бути прийнято у строк, визначений вищевказаними нормами законодавства.

49. Якщо ж містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були видані замовнику і затверджені спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, то вони є чинними до завершення будівництва і можуть бути скасовані головними інспекторами будівельного нагляду ДАБІ України в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду в разі виявлення за наслідками проведення перевірки порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду.

50. Відповідно ж до встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки скасовані відповідачем майже через три роки з моменту їх надання Підприємству.

51. Судовим розглядом цієї справи також встановлено, що відповідач, отримавши заяву Підприємства про видання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, перевірив її, а також додані до неї документи, на відповідність вимогам законодавства і не висловив жодних зауважень з цього приводу, надав замовнику та затвердив містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки. Скасуванню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не передувало проведення перевірки в порядку здійснення заходу державного архітектурно-будівельного нагляду.

52. Наведене спростовує твердження відповідача про те, що Підприємство не зверталось у встановленому законом порядку щодо видання йому містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також вказує на протиправний характер спірного рішення Виконкому.

53. Колегія суддів враховує й те, що за змістом статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

54. У статті 3 Основного Закону України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

55. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

56. Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

57. Положенню частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009), у мотивувальній частині якого вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

58. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

59. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

60. У даному ж випадку на підставі містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки №106/12 від 24.12.2012, які скасовані спірним рішенням, Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся» за власні кошти розроблено проектну документацію щодо об`єкту «Будівництво будівлі магазину з приміщеннями громадського призначення по вул. Київська, 6 в м. Житомирі», подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт і такі роботи фактично виконуються, понесено відповідні витрати.

61. За таких обставин, колегія суддів констатує, що на підставі містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки №106/12 від 24.12.2012 виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачем права на створення об`єкта архітектури, у зв`язку з чим Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся» вчинені юридично значимі дії, понесені відповідні витрати. Тому, скасування відповідачем зазначених вище містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки, проти чого заперечувало Підприємство, порушило гарантії стабільності суспільних відносин між таким органом і Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся», знівелювало впевненість позивача у тому, що його існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

62. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправного характеру спірного рішення та наявність у зв`язку з цим підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і не містять належних, вагомих і достатньо обґрунтованих міркувань, які б давали підстави вважати інакше.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

65. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 26.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: В.М. Бевзенко

Я.О. Берназюк