Cправа №  1 – 142/2010 р.

                                                                          В И Р О К

                                                  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 р.                                                                Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :                                              судді П”ятковського В.І.

                                                                                                    секретаря Іванишин Х.І.    

                                                                                                    з участю прокурора Семенюка Р.В., потерпілої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, гр. України,

         -  в скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч .2 КК України,

  В С  Т  А Н О В И В :

             Підсудний ОСОБА_3, як особа, що керувала транспортним засобом, порушив   правила  безпеки  дорожнього руху в результаті чого потерпіла особа отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці ДТП.

             Даний злочин було скоєно за наступних обставин.

    Так підсудний 25 листопада 2009 р. близько 18 год. 20 хв. під час керування транспортним засобом – автомобілем НОМЕР_1 рухаючись в бік м. Івано-Франківськ проїжджаючи ділянку дороги в с. Лісний Хлібичин Коломийського району порушив ряд пунктів Правил дорожнього руху України, зокрема п.п. 2.3,  12.1, 12.2, 12.3 згідно яких не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну та не рухався із швидкістю, яка б забезпечувала безпеку руху з врахуванням дорожніх умов і недостатньої видимості в темну пору доби і не зменшив швидкість в момент виникнення небезпеки для пішохода, який рухався по проїжджій частині дороги внаслідок чого вчинив наїзд на гр. ОСОБА_4.

    В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та лицевого черепа, крововиливами під м»які мозкові оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, в м»які тканини голови, синців верхніх повік обох очей, садна та крововиливів верхньої губи, саден в ділянках лівої сідниці, правого променево-зап»ястного суглобу, поперекової ділянки, крововиливів в м»язи правої гомілки, лівої сідниці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення і від яких вона померла на місці ДТП.

  Свою вину у скоєному злочині підсудний визнав і дав показання, що дійсно того вечора керував автомашиною і рухався в бік м. Івано-Франківськ на ближньому світлі фар. Швидкість руху була невисокою, біля 50 км., видимість була хорошою В с. Лісний Хлібичин в якусь мить за два метри від автомобіля у світлі фар ближче до лівого краю помітив чорну тінь і не встигнувши зрозуміти, що це є застосував екстренне гальмування, вивернув кермо вправо і відчув удар в ліву передню частину автомобіля. Зупинившись на відстані біля 20-ти метрів від місця зіткнення вибіг на дорогу і побачив лежачу жінку. Одразу викликав працівників ДАІ і зупинив автомобіль швидкої медичної допомоги, який в цей час проїжджав поряд і лікарі оглянувши лежачу жінку повідомили, що вона померла.

          У вчиненому розкаюється, шкоду потерпілій оплатив, просить суд врахувати, що він не має постійного місця праці і наявний у нього автомобіль та право керування ним являються єдиним джерелом його доходів, а на утриманні у нього перебувають двоє малолітніх дітей та мати пенсійного віку.

   Крім визнання підсудним своєї вини його вина також знайшла підтвердження в показаннях потерпілої ОСОБА_1, доньки померлої особи, допитаної в судовому засіданні, яка зазначила наступне.

  В останні роки свого життя її мати зловживала спиртним. Знаходячись в стані сп»яніння висловлювала думку про незадоволення собою і життям та вказувала, що кинеться під машину і покінчить з собою. Виходячи із обставин справи та перебування матері на той час в стані алкогольного сп»яніння, вважає, що в наслідках пригоди більш винною є мати, а не підсудний, оскільки в неї не було ніякої потреби у місці події рухатися вздовж проїжджої частині дороги чи переходити її.

  На даний час жодних претензій до підсудного не має, оскільки всю суму заподіяної шкоди він їй оплатив. Просить суд не позбавляти його волі.

  Виходячи із вимог ст. 299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються і всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

  Таким чином в судовому засіданні знайшла підтвердження вина підсудного в порушенні ним як особою, що керувала транспортним засобом  правил безпеки дорожнього руху, зокрема п.п. п.п. 2.3, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, що було в причинному зв”язку із заподіянням смерті потерпілій особі, тобто скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

  При обранні покарання підсудному суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та дані про його особу, а також дії померлої внаслідок ДТП особи, зокрема її  рух в попутному з автомобілем напрямку по проїжджій частині дороги, при наявній вільній обочині та перебування в стані алкогольного сп»яніння.

  Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

  До обставин, що пом”якшують покарання суд відносить – щире розкаєння у вчиненому, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, утримує двох малолітніх дітей, у потерпілої немає претензій ні морального, ні матеріального характеру, що у підсудного відсутнє постійне місце праці, а наявний автомобіль та право керування ним є єдиним джерелом його заробітку та допомоги сім»ї, а тому вважає за можливе звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням,  згідно ст. 75 КК України.

 Речові докази повернути за належністю.

         На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

            З А С У Д И В :

         ОСОБА_3 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити покарання – три роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати ст. 75 КК України та звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування  покарання з випробуванням,  з іспитовим строком на один рік.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов”язати засудженого :

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання чи роботи.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази, після вступу вироку в законну силу, які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів Коломийського РВ УМВС : одяг ОСОБА_4 – знищити; мікроавтобус марки «Мерседес-Бенц 210» державний номерний знак НОМЕР_1  – передати у користування ОСОБА_3 із стягненням з нього на користь арештмайданчику Коломийського ВДАІ десятиденної вартості за зберігання автомобіля, оскільки дальше його перебування там не викликалося необхідністю розслідування кримінальної справи, так як жодні експертизи з ним не проводилися; посвідчення водія НОМЕР_2 та талон до нього № НОМЕР_3 на ім.»я ОСОБА_3 – повернути йому у власність.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд на протязі п”ятнадцяти діб, з моменту проголошення.

               С У Д Д Я :