Справа № 2-338/2010р.

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2010 року                                                                                                     м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Головко Л.І.

при секретарі Гречці С.Є.,

за участю позивача,

                 представників відповідача Данілової Л.А., Тищенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату, не виплачену при звільненні, та 3 000 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 13 січня 2007 року до 20 листопада 2009 року він працював на посаді головного лікаря Кам'янської сільської дільничної лікарні. Після його звільнення за власним бажанням йому по теперішній час не виплачені 2 829 грн. в рахунок оплати за сумісництво та 1126 грн. 65 коп. – в рахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, які він просить стягнути відповідача. Вважав, що через несвоєчасну виплату заробітної плати погіршився стан його здоров'я, йому довелося вдаватися додаткових зусиль для організації нормального способу життя, а тому відповідачем йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 3 000 грн..

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представники відповідача у судовому засіданні позов визнали частково – не заперечували проти стягнення на користь позивача заборгованості з   матеріальної допомоги на оздоровлення, проте просили відмовити позивачеві в частині стягнення доплати за сумісництво, посилаючись на те, що позивач будучи керівником закладу та виконуючи обов'язки тимчасово відсутнього працівника не мав право на цю доплату.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, що надані особами, які беруть участь у справі, суд дійшов наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки, позивач з 13 січня 2007 року по 20 листопада 2009 року працював на посаді головного лікаря Кам'янської сільської дільничної лікарні.

Відповідно до наказів Державного комітету рибного господарства України (далі – Держкомрибгосп) № 50 від 10.02.2009р. (а.с. 47-48) та № 114 від 11.03.2009р. (а.с. 49), відбулося реорганізація Оперативної держрибоохорони шляхом її приєднання до Головрибводу, яка як вбачається з штатних розкладів зазначених організацій (а.с. 53-54, 34), супроводжувалась скороченням штатів.

11 лютого 2009 року  позивач був попереджений про звільнення з 10 квітня 2009 року за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з реорганізацією Оперативної держрибоохорони (а.с. 44) та йому було запропоновано переведення на посаду водія відділу транспорту, флоту та матеріально-технічного забезпечення, на що він не погодився (а.с.42, 43).

Наказом № 24-К від 13.04.2009р. заступника  голови комісії з  реорганізації Оперативної держрибоохорони Стороженка Я.А. з 13 квітня 2009 року позивача звільнено з роботи з зазначеної вище посади за п. 1 ст. 40 КЗпП – у зв’язку реорганізацією організації (а.с. 75).

Зазначене звільнення суд вважає незаконним і при цьому виходить з наступного.

Як вбачається з заперечень відповідача та зазначених вище штатних розкладів відділ оперативної роботи на морях Оперативної держрибоохорони, в якому на посаді старшого державного інспектора працював позивач дійсно ліквідовано, як і інші відділи, що передбачали посади державних інспекторів та старших державних інспекторів. Натомість у новоствореному Головрибводі, до якого внаслідок реорганізації приєднано Оперативну держрибоохорону, було створено відділ оперативної роботи, в якому передбачено 13 державних інспекторів та 15 посад старших державних інспекторів.

Як випливає до ч. 1 ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам, які працювали на підприємстві в якому відбулися такі зміни.

Як вбачається з довідки, наданої відповідачем (а.с.83-85) та копій трудових книжок (а.с. 86-102), на посади старших державних інспекторів відділу оперативної роботи Головрибводу, крім працівників, які обіймали аналогічні посади в Оперативній держрибоохороні, після її приєднання і скорочення штату, були прийняті 5 осіб, які не працювали в Оперативній держрибоохороні на момент настання у ній змін в організації виробництва і праці.

У цей же час в порушення порядку, визначеного ч. 2 ст. 49-2 КЗпП, позивачеві не було запропоновано обійняти одну з цих посад, чим порушено його право на залишенні на роботі, передбачене ч. 1 ст. 42 КЗпП.

За таких обставин, суд вважає наказ № 24-К від 13.04.2009р. заступника голови комісії з реорганізації Оперативної держрибоохорони Стороженка Я.А. в частині звільнення  позивача з роботи з посади старшого державного інспектора відділу оперативної роботи на морях незаконним.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пп. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі – Порядок), крім іншого, він застосовується й до випадків вимушеного прогулу.

Як випливає зі змісту п. 2 Порядку, у випадку розрахунку середньомісячної заробітної плати для оплати вимушеного прогулу, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Згідно п.п. 5 та 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. При цьому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про середню заробітну плату позивача (а.с. 10), вбачається, що його заробітна плата на посаді старшого державного інспектора відділу оперативної роботи на морях Оперативної держрибоохорони складала: у лютому 2009 року – 2 628 грн. 06 коп.; у березня 2009 року – 1 369 грн. 18 коп.. У лютому та березні 2009 року передбачалося 20 та 21 робочий день відповідно.

Таким чином, згідно п. 8 Порядку, середньоденна заробітна плата позивача для оплати вимушеного прогулу складає 97 грн. 47 коп. ((2 628,06+1 369,18)/(20+21))  

З моменту незаконного звільнення позивача до дня ухвалення цього рішення минуло 77 робочих днів. Відповідно заробітна плата за його вимушений прогул складає 7 505 грн. 19 коп. (77х97,47).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито», позивач звільнений від сплати державного мита при зверненні до суду із цим позовом.  Відповідно до підпунктів «а», «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Декрету із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 % від ціни позову, але неменше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 таких мінімумів. Таким чином, розмір судового збору при зверненні ОСОБА_3 до суду із зазначеними вище вимогами мав становить 51 грн..

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України, розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2007р. № 627) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи цієї справи складають 120 грн..

Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, ці витрати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом.

 На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 7, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області  на користь ОСОБА_3 1 126 (одну тисячу сто двадцять шість) гривень 65 копійок в рахунок невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та 300 (триста) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у дохід держави – 51 (п'ятдесят одну) гривню судового збору.

Стягнути з Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на користь держави – 120 (сто двадцять) гривень в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, або шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів з дня подання цієї заяви апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його оскарження, у разі подання цієї заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги на рішення, а у разі подання останньої – відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: