Справа № 2-489/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – Скотаря А.Ю.;

за участю секретаря – Котула Н.С.;

представника позивача – Жегуліна Ю.М.;

представника відповідача – ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом в якому зазначило, що згідно укладеного договору № НАЕНRХ55640045 від 06.10.2006 ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2974,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 05.10.2007.

Договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – щомісяця в період сплати, за який приймається період з «16» по «20» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти в сумі 323,99 грн. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов договору.

Порушуючи норми закону та умови договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, в зв’язку з чим станом на 28.08.2008 має заборгованість перед позивачем в розмірі 11281,69 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2974,40 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5512,30 грн., заборгованості по комісії – 654,39 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором в розмірі 2140,60 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану загальну суму заборгованості та судові витрати.

В наступному позивач уточнив позовні вимоги, та, з урахуванням сплати відповідачем 4255,40 грн. на виконання судового наказу, просив стягнути з нього заборгованість станом на 26.03.2009 в розмірі 13721,17 грн., яка складається з: - заборгованості за кредитом – 2974,40 грн.; - заборгованості за процентами – 8568,49 грн.; - заборгованості по комісії – 654,39 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 1523,89 грн.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги, наполіг на їх задоволенні та дав пояснення відповідно до обставин, викладених в позові та уточненні до нього.

Відповідач проти позову заперечував, пояснивши, що сплатив на користь позивача кошти в розмірі 4255,40 грн. за судовим наказом від 08.06.2007, тобто виконав всі зобов’язання перед банком. Враховуючи це вважає, що не має заборгованості перед позивачем, а вимоги позивача є безпідставними.  

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини:

Згідно укладеного між сторонами договору № НАЕНRХ55640045 від 06.10.2006 відповідач отримав кредит у розмірі 2974,40 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном повернення 05.10.2007 (а.с. 5-8).

Зобов’язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконував, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу і 08.06.2007 Московський районний суд м. Харкова виніс судовий наказ, яким з відповідача стягнуто на користь банку 4215,40 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати, а загалом 4255,40 грн. (а.с. 42).

Згідно ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень.

Зазначеним судовим наказом кредитний договір між сторонами розірваний не був, однак з відповідача стягнута заборгованість за договором в повному розмірі, а саме 4215,40 грн., яка включає заборгованість за кредитом, по процентам за його користування, по комісії та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також судові витрати у справі.

03.03.2008 Московським відділом ДВС Харківського міського управління юстиції після надходження виконавчого документу відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-Н-378/07 від 08.06.2007 (а.с. 45).  

13.03.2009, виконуючи судовий наказ від 08.06.2007, під час розгляду даної справи в суді, відповідач платіжним дорученням № 293 сплатив на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» 4255,40 грн. та постановою від 11.03.2009 зазначене вище виконавче провадження закінчене (а.с. 43-44).

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку борг на протязі тривалого часу не сплачував, позивач, під час провадження по примусовому виконання судового наказу звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку розрахував станом на 28.08.2008 і яка склала 11281,69 грн.

Згідно розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 26.03.2009, з урахуванням сплачених відповідачем на користь Банку коштів за судовим наказом, складає 13721,17 грн. (а.с. 33-34, 53-54).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог ЦК України.

В силу ст. 611 ЦК України при порушенні зобов’язань наступають наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Аналізуючи надані докази, суд дійшов до висновку, що після винесення судового наказу № 2-Н-378/07 позивач не мав підстав для нарахування відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов’язань, комісії. Судовий наказ набрав законної сили і був наданий до виконавчої служби для примусового виконання, тобто було винесено остаточне рішення у справі про стягнення загальної заборгованості з ОСОБА_3 по кредитному договору, після цього у останнього виникло зобов’язання по виконанню судового рішення, а ні кредитного договору.

Заборгованість за кредитом в наступному була сплачена в повному обсязі і, фактично, відповідач вже не користувався кредитними коштами, на які можливо було б нараховувати відсотки, пеню та комісію.

Таким чином, виплативши зазначену в судовому наказі суму заборгованості за кредитним договором відповідач виконав зобов’язання належним чином, в наслідок чого зобов’язання, враховуючи положення ст. 599 ЦК України, припинилось.

Той факт, що позивач надав судовий наказ до виконання лише в березні 2008 року, а стягнення за ним відбулось в березні 2009 року не є підставою для продовження нарахування заборгованості за кредитним договором і її стягнення в наступному.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов не може бути задоволений.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 526, 599, 611, 629 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.  

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                                А.Ю. Скотар