Справа № 2-9600/06

РІШЕННЯ

І`МЯМ УКРАЇНИ

1 листопада 2006 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Андреєва В.М.

при секретарі Синіциної Н.А.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним. Свої вимоги він мотивував тим, що 5 січня 2003 року він уклав в письмовій формі з ОСОБА_6 , в особі ОСОБА_4 , яка діяла на підставі доручення, договір дарування нерухомого майна. Згідно з цим договором йому безкоштовно передали у власність квартиру АДРЕСА_1 , та він зазначену квартиру прийняв. Квартира належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу м. Одеси Орзих В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 19. Право власності було зареєстроване в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 24 січня 2000 року за № 473-стр.16 кн.333пр. Згідно з пунктом 7 договору дарування він з відповідачем зобов`язались на протязі одного року з моменту підписання договору здійснити його нотаріальне посвідчення. Але він протягом всього року звертався до відповідача з проханням нотаріально посвідчити договір дарування, але отримував відмову, яка мотивувалась відповідачем бракуванням часу. В зв`язку з тим, що відповідач порушив умови договору, він не може зареєструвати своє право власності на зазначену квартиру. Враховуючи те, що позивач виконав свій обов`язок та прийняв квартиру згідно з договором дарування, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору дарування, чим порушується право його власності, він вважає необхідним в судовому порядку визнати договір дарування від 5 січня 2003 року дійсним згідно з чинним законодавством України та визнати за ним право власності на зазначену квартиру.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що відповідач дійсно 9 жовтня 1999 року уклав з позивачем договори дарування квартири АДРЕСА_1 . Однак відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення цих договорів, тому що позивач ніколи до нього не звертався з зазначеною вимогою. В звязку з цим відповідач вважає, що між ними не має спору, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що 5 січня 2003 року ОСОБА_3 уклав в письмовій формі з ОСОБА_6 , в особі ОСОБА_4 , яка діяла на підставі доручення, договір дарування квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 18 січня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу м. Одеси Орзих В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 19, спірна квартира належала ОСОБА_6 . Право власності було зареєстроване в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 24 січня 2000 року за № 473-стр. 16 кн.353пр.

Згідно з дорученням від 18 січня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу м. Одеси Орзих В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 22, ОСОБА_4 була уповноважена на відчуження спірної квартири.

Враховуючи те, що у позивача є оригінал договору дарування спірної квартири від 5 січня 2003 року, суд вважає, що позивач прийняв спірну квартиру, та виконав свій обов`язок за зазначеним договором.

З пояснень представника позивача, представника відповідача встановлено, що договір дарування від 05 січня 2003 року нотаріально не засвідчений.

Згідно з п.п. 10,11 договору дарування від 5 січня 2003 року сторони зобовязались нотаріально посвідчити договір на протязі року та всі витрати по нотаріальному посвідченню повинен був нести відповідач.

Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на те, що позивач домовився з відповідачем щодо усіх істотних умов договорів, відбулося повне виконання умов договору з боку позивача, але часткове з боку відповідача. На підставі цього суд вважає, що є підстави для визнання договору дарування від 5 січня 2003 року дійсним та визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 392 ЦК України, ст.ст. 208,209,212,213,214,215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати дійсним договір дарування нерухомого майна від 5 січня 2003 року згідно з яким ОСОБА_6 , в особі ОСОБА_4 , подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

3.Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

4.Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 16 гривень.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду на протязі десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

01.11.06