Справа № 2-а-27/10/1026  

  ПОСТАНОВА                                      

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

  30 квітня 2010 року          Тетіївський районний суд Київської області в складі:    

  головуючого судді        Лісовенка П.І.    

при секретарі                 Ковальчук В.А.    

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі (далі- Управління) про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,    

  ВСТАНОВИВ:    

  Позивач звернулася до суду із позовом про визнання неправомірними дій Управління щодо невиплати її щомісячної державної соціальної допомоги у 2006-2009 роках та стягнення такої допомоги в сумі 3912,93 гривень, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни і, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, у зв’язку із тим, що Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік ” дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, не одержувала вказаного підвищення. Оскільки, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення вказаного закону про бюджет, яким обмежувались соціальні гарантії, позивач вважає, що має право на одержання недоплаченої суми пенсії за 2006-2009 роки, проте Управлінням у цьому відмовлено. Просить суд  відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії Управління протиправними та стягнути доплату.      

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.      

Представник  відповідача - управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі позовні вимоги не визнав, посилається на письмові заперечення , що є в справі.  

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши  матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. є громадянкою України і отримує пенсію за віком, а також має статус дитини війни, що підтверджується її пенсійним посвідченням №НОМЕР_1.    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року із змінами, внесеними Законом від 19 січня 2006 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.    

Відповідно до п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дану норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).    

Згідно підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року дані зміни також визнанні неконституційними.    

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.    

Відповідач всупереч ч.2 ст. 71 КАС України не довів суду правомірності своїх дій. Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не є доказом законності невиплати підвищеної пенсії, оскільки це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання підвищення до пенсії, що прямо передбачено законом.  

    Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачу повинна нараховуватись підвищена пенсія, чого не було зроблено через протиправну бездіяльність Управління, що полягала у невиплаті підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому законом для дітей війни.        

Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а дія положень Законів, що визнані неконституційними обмежується відповідним календарним роком, суд приходить до висновку, що  задоволенню підлягають вимоги позивача за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених  сум.    

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно змісту статей 7, 23, 51 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями і лише за наявності таких призначень, які встановлюються законом про бюджет. Розпорядники бюджетних коштів провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.    

З урахуванням наведенного, суд прийшов до висновку, що у даному випадку має місце порушення прав позивача щодо невиплати підвищення пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, які підлягають захисту шляхом проведення нарахування та виплати коштів за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.    

Відповідачем не порушено права позивача у 2006 році, так як виплата пенсій дітям війни за той період здійснювалась в порядку встановленому діючими на той час законодавчими актами, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.    

Враховуючи те, що позивачу про порушення його прав стало відомо із довідки Управління від 12.02.2010 року №338/07, в якій Управління надало відомості про розмір пенсії,  суд вважає, що позивач строк позовної давності не пропустив.    

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.    

  На підставі наведеного та керуючись ст. 6, 11, 122, 158, 161,163,186 КАС України, ст. ст. 95, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд –    

  П О С Т А Н О В И В :    

  Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.    

  Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо невиплати   ОСОБА_1  підвищеної пенсії відповідно до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - протиправними.    

  Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі нарахувати і виплатити   ОСОБА_1   підвищення до пенсії за періоди з  9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум, відповідно до положень cтатті 6 Закону  України “Про соціальний захист дітей війни”.    

  У задоволенні інших позовних вимог відмовити.    

  Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів, а також апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

    Суддя :