Справа № 2-а-7/2010  

                                                          П О С Т А Н О В А    

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

 20 січня 2010 року   суддя Тетіївського районного суду Київської області Лісовенко П.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тетієві адміністративну справу за адміністративним позовом :

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації про визнання неправомірним рішення  Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації щодо не проведення йому виплати одноразової компенсації як учаснику  ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 45 мінімальних заробітних плат,

                                                     В С Т А Н О В И В :    

       ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок   Чорнобильської   катастрофи,   мотивуючи  тим , що він є  учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до статті 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ із змінами та доповненнями ( далі по тексту Закон )  має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Однак в порушення зазначеної вище норми, відповідач виплатив йому таку компенсацію в розмірі значно меншому , аніж передбачено діючим законодавством, що й спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом .  

Просить визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації щодо не проведення йому виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок чорнобильської катастрофи, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та стягнути 27840 грн.60 коп. одноразової компенсації та понесені судові витрати.

 Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

 Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини : ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до 1 категорії, що підтверджується  посвідченням серії НОМЕР_1 с, виданим 14.05.2009 року Київською обласною державною адміністрацією. З довідки  до акта огляду МСЕК серії КИО-1  №331135, від 16.04.2009 року , встановлено, що підставою встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності є захворювання , пов'язане з  ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС .    

      Таким чином на переконання суду позивач має право  на пільги і компенсації, встановлені  Законом  України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ”, а з 16.04.2009 року набув  права на отримання  одноразової компенсації, передбаченої  ст. 48  вказаного Закону.  

      Відповідно до ст. 48 Закону  України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ”, в редакції станом на 26.12.2008 року,  одноразова компенсація учасникам  ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в таких розмірах : інвалідам ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат .  

      З  матеріалів справи встановлено, що в червні місяці 2009 року позивач отримав вказану вище  одноразову компенсацію в сумі 284 гривні 40 копійок .  

      Відповідно до ст. 71 Закону України “ Про державний бюджет України на 2009 рік ”, від 26.12.2008 року № 835-VІ, із змінами та доповненнями, надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно  від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

      Вказана норма на момент виникнення у позивача права на отримання одноразової компенсації та на момент розгляду спору є діючою .    

 Надаючи перевагу  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік ” перед Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ” суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

 Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».  

 З огляду на те, що останнім в часі є саме  Закон України про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року, тому суд при вирішенні спору керується саме ним.    

      Враховуючи ті обставини  що згідно ст. 71 зазначеного Закону правом  встановлювати розміри  соціальних виплат наділений Кабінет Міністрів України, а постановою КМУ № 836, від 26.07.1996 року визначено абсолютну суму одноразової компенсації для осіб, які стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка становить 284 гривні 40 копійок та яка була виплачена позивачеві , тому на переконання суду відповідач при нарахуванні та виплаті належної позивачеві суми компенсації діяв в межах законодавства, а отже в задоволенні позову слід відмовити повністю.        

      На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст.158-163 КАС України, ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ із змінами та доповненнями , ст. 71 Закону України “ Про державний бюджет України на 2009 рік ”, від 26.12.2008 року № 835-VІ, із змінами та доповненнями,  рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп,   п.п.е п.1 постанови Кабінету Міністрів України  № 836, від 26.07.1996 року суд, -

                                                 П О С Т А Н О В И В :          

       В задоволенні позову відмовити повністю .  

      Відмовити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, Київської області в зобов'язанні  управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, як  учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи,  відповідно до статті 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи ” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ із змінами та доповненнями .  

        Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.      

                                                   Суддя :