ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від відповідача – Харковенко Е.А., Котовича Д.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року по справі № 37/92 за позовом ТОВ «Актив» до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року, позов ТОВ «Актив» задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000792600/1 від 16.03.2005 року про донарахування податку на прибуток на суму 73465,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 31435,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.02.2006 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову.
Касаційну скаргу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Актив», суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки відповідача про наявність підстав для збільшення валового доходу товариства у 2003 році є безпідставними, оскільки строк позовної давності для пред’явлення до оплати векселів простих за № 65305299221205 та за № 65305299221219 на загальну суму 335228 грн. 07 коп., переданих позивачем Приватному підприємству «Дипломат» на виконання умов договору №8 від 08.08.1997р. купівлі-продажу акумуляторних батарей на суму 1078000грн., наступає не раніше 07.08.2007р.
Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума безповоротної фінансової допомоги підлягає включенню до доходів платника податку.
Згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 зазначеного Закону, безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Статтею 70 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Відповідно до статті 34 зазначеного Закону, переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.
Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантом.
До простого векселя, відповідно до положень ст.ст.77, 78 Уніфікованого Закону, застосовуються постанови, які стосуються переказного векселя, зокрема, що стосуються терміну платежу, позову в разі неакцепту або неплатежу (статті 43-50, 52-54) та давності (статті 70-71); векселедавець за простим векселем зобов’язаний так само, як і акцептант за переказним.
Таким чином, прості векселі № 65305299221205 та за № 65305299221219 передані позивачем Приватному підприємству «Дипломат» на загальну суму 335228 грн. 07 коп., в яких вказана дата їх видання (емітування) 05.04.1999 року із зазначенням строку сплати «за пред’явленням, але не раніше 07.08.2004 року», тому строк позовної давності для пред’явлення їх до сплати наступає не раніше 07.08.2007 року.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо відсутності підстав для збільшення доходу підприємства позивача у 2003 році відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.
Також, судами правильно було зазначено, що скасування державної реєстрації ПП «Дипломат» за рішенням господарського суду та зняття його з податкового обліку не є підставою для припинення дії векселів, оскільки векселі можуть бути передані іншим особам на підставі індосаменту відповідно до чинного законодавства України.
Щодо посилань відповідача в акті перевірки №4-26-331-24232519 від 14.02.2005р., на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, на порушення позивачем п.1 ст.5, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у завищенні ним валових витрат за 2003-2004 роки на суму 2019 грн. 53 коп., такі висновки податкової інспекції були правильно визнані судами необґрунтованими, оскільки відповідно до п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону, до валових витрат включаються також витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку – запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
Оскільки ТОВ «Актив» є одним із засновників ТОВ «Флагман», тому віднесення позивачем до складу валових витрат протягом перевіряємого періоду витрат на відрядження до ТОВ «Флагман» ґрунтуються на цивільно-правових відносинах товариств, отже відносяться до господарської діяльності товариства ТОВ «Акти», що підтверджується копіями наказів на відрядження та копією Статуту ТОВ «Флагман».
Таким чином, судами обґрунтовано зроблено висновок про безпідставність посилань податкової інспекції на порушення позивачем вимог п.1 ст.5, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Актом перевірки також було зазначено про порушення позивачем вимог п.1 ст.5 п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: товариством за перевіряємий період до складу валових витрат було зайво віднесено суми витрат в розмірі 9519 грн. 53 коп., як компенсація вартості придбаних робіт, що не використовувалися платником податку у власній господарській діяльності.
Зокрема актом перевірки зазначається, що згідно з договором доручення №7 від 16.04.2003р. між ТОВ «Актив»(замовником) та ТОВ «Гідроспецбуд» (виконавцем), останній зобов’язався виконати для ТОВ «Актив» комерційно-маркетингову роботу, а саме: дослідження ринку металопрокату, пошук постачальників металопрокату. Виконання умов договору оформлено актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.04.2003р. на загальну суму 7500,0 грн. (без ПДВ).
Товариством за підсумками 6 місяців 2003р. було віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті комерційно-маркетингової роботи, отриманої від ТОВ «Гідроспецбуд» в сумі 7500 грн.
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.04.2003р. товариством з обмеженою відповідальністю «Гідроспецбуд» була надана інформація стосовно основного постачальника металопрокату, з яким ТОВ «Актив» раніше укладав договори на придбання товарно-матеріальних цінностей. Так, договір купівлі-продажу № ПРК-000038/3 з ТОВ «Парк-плюс» було складено 30.01.2003р.
Згідно з інформацією, отриманою від ВПМ Південної МДПІ м. Кривого Рогу, основним видом діяльності ТОВ «Гідроспецбуд» є оптова торгівля і останнє не відноситься до наукових установ і не може проводити дослідно-експериментальні та конструкторські роботи.
В той же час, суди виходили з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Враховуючи викладене, законним є висновок суду про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати позивача з отриманих послуг, оскільки вони пов’язані з господарською діяльністю ТОВ «Актив» та спрямовані на отримання доходу, а надання інформації про контрагента, з яким товариством вже був укладений договір, не спростовує намір останнього стосовно використання цієї інформації в його подальшій господарській діяльності.
З акту прийому-передачі виконаних робіт від 16.04.2003р. №7 вбачається також знаходження іншого постачальника – ТОВ фірма «Системосервіс».
Пунктами 5.3-5.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмежень щодо включення до валових витрат вищевказаних витрат товариства не передбачено.
Крім того, п.5.4 ст.5 зазначеного Закону стосується особливостей віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат, а п.п.5.4.2 конкретно витрат на проведення дослідно-експериментальних, конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей та іншого, тому посилання відповідача на порушення зазначених норм Закону за цими обставинами є неправомірним.
Оскільки розмір штрафних санкцій, застосований до ТОВ «Актив» перевищує п’ятдесят відсотків суми недоплати тому не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З огляду на зазначене, визнання судами першої та апеляційної інстанції недійсним податкового повідомлення-рішення №0000792600/1 від 16.03.2005 року про донарахування податку на прибуток на суму 73465,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 31435,00 грн. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:/підпис/______________________________Шипуліна Т.М.
Судді:
/підписи/
_______________________________
Бившева Л.І.
_______________________________
Костенко М.І.
_______________________________
Маринчак Н.Є.
_______________________________
Усенко Є.А.
З оригіналом згідно.
Суддя Шипуліна Т.М.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від відповідача – Харковенко Е.А., Котович Д.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року по справі № 37/92 за позовом ТОВ «Актив» до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2006 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:/підпис/______________________________Шипуліна Т.М.
Судді:
/підписи/
_______________________________
Бившева Л.І.
_______________________________
Костенко М.І.
_______________________________
Маринчак Н.Є.
_______________________________
Усенко Є.А.
З оригіналом згідно.
Суддя Шипуліна Т.М.