Справа № 2-189
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2010 року Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді ІЛЬНІЦЬКОЇ К.М.
при секретарі ПОГРЕБНЮК Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Одеської області, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та визнання права власності на домоволодіння,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір дарування житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, укладений 29 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, недійсним, визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, такою, що відбулася і дійсною, та визнати за ним і ОСОБА_4 право власності на зазначений будинок.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29 вересня 2000 року він з дружиною ОСОБА_4 купили у відповідачки ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1. Він, цілком довіряючи своїй дружині, при складанні договору з ОСОБА_3 і посвідченні його в нотаріальній конторі участі не брав. Під час шлюбу до придбаного у відповідачки ОСОБА_3 домогосподарства він з дружиною внаслідок спільних трудових затрат істотно збільшили вартість придбаного домогосподарства: пристроїли кухню з ванною кімнатою; збудували господарські сараї. Восени 2009 р., коли він знаходився в м. Одеса, то йому подзвонили знайомі і повідомили, що його дружина ОСОБА_4 в його відсутність, шукала покупця на їхній спільно придбаний дім. На його питання дружині, чому та продає без його відома і дозволу спільне домогосподарство, остання повідомила йому, що дане домогосподарство належить їй на праві особистої приватної власності, оскільки 29 вересня 2000 року ОСОБА_4 з ОСОБА_3 склали і нотаріально посвідчили договір дарування даного домогосподарства, тому вправі розпоряджатися даним домогосподарством на свій розсуд. Але позивач з дружиною під час шлюбу купили у ОСОБА_3 домогосподарство за спільні кошти. Із сплачених їй 3000 доларів США за куплений дім з господарськими будівлями, половину цієї суми вони позичали у знайомих. Позивач вважає, що договір дарування є недійсним, а угода купівлі-продажу укладена та дійсна, але в позасудовому порядку спір вирішити не в змозі в зв’язку з чим вимушений звернутись до суду з позовом та в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідачка ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, однак була належним чином повідомлена про розгляд судового засідання.
Відповідачка ОСОБА_4 позов визнала повністю, пояснила, що в період перебування у шлюбі з позивачем, фактично купили будинок, але оформила угоду, як договір дарування.
Ознайомившись з доводами позивача, заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_4, дослідивши докази, що є у справі, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 15.12.84 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у 2000 р. вони придбали у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 за що сплатили ОСОБА_3 кошти, а вона передала їм будинок. Однак 29 вересня 2000 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір дарування вказаного житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5
Враховуючи, що відповідно до ст. 58 ЦК України (в ред. 1963 р.) договір дарування був укладений з метою приховати угоду купівлі-продажу (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі, тобто угоду купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до ст. 22 ч. 1 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Отже, придбаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивач стверджує, що він дізнався про порушення свого права у 2009 р., будь-яких доказів, які б спростовували його доводи, відповідачами не надано, отже позивачем строк позовної давності не порушувався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 58, 224, 76 ЦК України ( в ред. 1963 р.) ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Договір дарування житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, укладений 29 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 визнати недійсним.
Угоду купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнати такою, що відбулася.
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше належав ОСОБА_3
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
С У Д Д Я