У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.03.10 Справа №1/3-пд-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача – Качан С.М., довіреність б/н від 25.02.2010р.;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність ВМВ № 090575 від 05.05.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №1/3-пд-10 та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2010р. у справі № 1/3-пд-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммаркет Центр», м.Сімферополь
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон
про визнання недійсним договору та стягнення 120000грн.
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.2010р. у справі № 1/3-пд-10 (суддя Губіна І.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір № 6/10 оренди баштового будівельного крану, укладений 06 жовтня 2008р. приватним підприємцем ОСОБА_4 і товариством з обмеженою відповідальністю «Криммарект-Центр». Стягнуто з відповідача на користь позивача 120000грн. основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що відповідач не є власником майна, що є предметом спірного договору, у зв’язку з чим, на момент укладення договору останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Також, суд в частині стягнення 120000грн. послався на те, що її не можна віднести до сплати позивачем орендних платежів, оскільки в договорі визначено, що ця сума складає вартість доставки крану з м.Херсона до м.Ялти, вартість демонтажу та монтажу крану.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2010р. у справі № 1/3-пд-10, у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним з’ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що позивачем порушено умови договору, яке полягає в тому, що орендарем не було сплачено 700грн. Надати документи, які витребував суд було неможливим, через складні погодні умови, що стали перешкодою для прибуття бухгалтера на робоче місце з метою виконання вимог суду. При цьому, скаржник посилається на те, що перевіркою УБЕЗ Херсонської області встановлено відсутність факту шахрайства в діях відповідача, тобто встановлена правомочність дій, що не було враховано судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, а оскаржуване рішення таким, яке винесено у відповідності до норм діючого законодавства. ТОВ «Криммаркет Центр» вказує на те, що несплата орендарем 700грн. жодним чином не впливає на умови договору, згідно яких орендодавець повинен був вжити заходи щодо поставки крану, однак не мав можливості це здійснити, оскільки кран не знаходився у його користуванні. На момент укладення спірного договору, об’єкт оренди (баштовий кран) не належав відповідачу, а перебував у користуванні ПП «ТВК «Укрспецторг». У випадку, передачі ПП «ТВК «Укрспецторг» баштового крана ПП ОСОБА_4, останній міг передати його в суборенду лише за згодою власника або заставоутримувача. Відповідачем додано до матеріалів справи договір оренди баштового крану від 06.10.2008р., який укладений між ПП «ТВК «Укрспецторг» та ПП ОСОБА_4, але цим договором не передбачено право орендаря на укладання договору суборенди зазначеного крану з третіми особами. Позивач також зазначає, що акту приймання – передачі крану до договору оренди відповідачем суду не надано. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 лютого 2010р. у справі № 1/3-пд-10 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 17.03.2010р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 665 від 17.03.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., якою і прийнято постанову.
За заявою представників сторін присутніх у судовому засіданні, судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації та за їх згодою у судовому засіданні 17.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2008р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) і ТОВ "Криммаркет Центр" (орендар) був укладений договір № 6/10 оренди баштового будівельного крану.
Відповідно до розділу 1 спірного договору орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування баштовий будівельний кран марки SMN-400, зав. № 122 для виконання будівельно-монтажних робіт на будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_1, на умовах визначених даним договором.
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що передача крану здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі крану в оренду, з моменту підписання якого кран вважається переданим в оренду.
Розділом 4 договору встановлено, що плата за оренду крану за місяць складає 64800грн. і її нарахування здійснюється з дня підписання акту приймання-передачі крану в оренду.
Також, умовами договору визначено, що плата за послуги з організації доставки крану на будівельний майданчик Орендаря, визначений у п.1.1 договору складає 20000 (двадцять тисяч) грн. і плата за послуги з організації монтажу та демонтажу крану складає 27000 (двадцять сім тисяч) грн.
Згідно п.4.5-4.6 договору, орендар зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 2 (двох) днів з моменту укладення договору та здійснити другу оплату в розмірі 70700 (сімдесят тисяч сімсот) грн. не пізніше 10-ти календарних днів з моменту укладення даного договору.
Позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 499 від 27.10.2008р. 70000грн (а.с. 34) та платіжним дорученням № 474 від 06.10.2008р. 50000грн. (а.с.35).
Проте, як пояснив відповідач, оскільки позивач не доплатив 700грн. у нього не настав обов’язок здійснювати доставку крана відповідно до п. 5.1.3 договору.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав можливості виконати договірні зобов’язання, у зв’язку з тим, що кран не знаходився у користуванні ПП ОСОБА_4, а останній не є власником крану або особою, якій належать майнові права на цей кран.
У зв’язку з цим, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.
Позовні вимоги про недійсність договору № 6/10 оренди баштового будівельного крану, укладеного сторонами 06.10.2008р., позивач обгрунтовує ст.ст. 203,215, 761 ЦК України.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства і особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 761 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено, що право передання майна у найм має власник або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідач, всупереч приписам ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів наявності у нього правових підстав, передбачених ст. 761 ЦК України, виступати орендодавцем.
Посилання відповідача на договір від 06 жовтня 2008р. (а.с.54) між ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар), який укладений в той же день, що і спірний договір оренди з позивачем, в обґрунтування наявності у нього на момент укладання спірного договору права бути орендодавцем крану не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Згідно п.2.1.1 вказаного договору оренди з ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг", передача крану в оренду здійснюється представниками сторін по акту приймання - передачі Крану в оренду, з моменту підписання якого Кран вважається переданим орендарю в оренду.
Однак, за вказаним договором оренди баштовий кран марки SMN-400, зав. № 122 не був переданий ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" в оренду ПП ОСОБА_4 Доказів підписання акту приймання-передачі з ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" відповідач не надав.
З письмових пояснень ОСОБА_2(а.с.65), який 06.10.08р. підписував договір оренди від імені ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" як директор, вбачається, що акт приймання – передачі в оренду ПП ОСОБА_4 баштового крану не складався, кран в оренду останньому фактично не передавався, оскільки договір оренди був розірваний у зв’язку з несплатою ПП ОСОБА_4 коштів за договором оренди.
Отже баштовий кран, який є предметом спірного договору оренди, не знаходився у користуванні відповідача на момент укладання ним з позивачем спірного договору оренди, бо не був переданий йому.
Крім того, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що договором оренди з ПП "Торгово-виробнича компанія "Укрспецторг" передбачено право ПП ОСОБА_4, як орендаря на укладення договору суборенди зазначеного крану.
До того ж, баштовий кран марки SMN-400, зав. № 122, який є предметом спірного договору, на момент укладання спірного договору знаходився в заставі у ЗАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору застави майна № КУ – 112Д/32 від 22.02.2007р., укладеного ПП „ТВК "Укрспецторг" в забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором від 23.11.2006р. № КУ-112Д.
Згідно ст. 17 Закону України „Про заставу” заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За договором застави майна № КУ-112Д/32 від 22.02.2007р. передача в оренду (майновий найм) крану здійснюється на підставі письмового дозволу Заставодержателя, тобто ЗАТ КБ „ПриватБанк”. Застоводавець в усіх договорах оренди (майнового найму), за якими предмет застави передається в оренду, повинен попереджати орендаря про те, що баштовий кран „San Marko”, модель SMN-400, зав. № 122 з усіма його при належностями переданий в заставу ПриватБанку.
Отже, передача в оренду баштового крану, який є предметом спірного договору, здійснювалась лише за згодою заставодержателя-ЗАТ КБ „Приватбанк”. Доказів наявності дозволу заставодавця на передачу в оренду баштового крану відповідачем суду не надано. В договорах оренди відсутнє посилання на те, що баштовий кран знаходиться в заставі.
Таким чином, відповідач не є власником майна, що є предметом спірного договору оренди, і фактично не отримав його в користування на підставі договору оренди, укладеного ним з ПП ТВК "Укрспецторг".
Відтак, приватний підприємець ОСОБА_4 на момент укладення договору не мав права передавати кран в оренду, бо не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, так як не був ні власником, ні користувачем баштового будівельного крану.
З таких обставин, спірний договір оренди суперечить ст.761 ЦК України.
Дана обставина підтверджується матеріалами справи і тим, що відповідач не передавав позивачу вказаний кран і не мав можливості це здійснити, оскільки цей кран в нього був відсутній.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про недійсність договору оренди баштового будівельного крану № 6/10 від 06.10.2008р.
Місцевий господарський суд надав правильну оцінку відносинам сторін з фактичного виконання недійсного договору та зазначив, що грошові кошти в сумі 120000грн., які були перераховані позивачем відповідачу не можна вважати орендними платежами, оскільки в договорі визначено, що ця сума складає вартість доставки крану з м. Херсона до м. Ялти, вартість демонтажу та монтажу крану.
Посилання заявника апеляційної скарги на невиконання договору оренди з боку позивача, а саме: несплата орендарем 700грн., не може бути прийняті колегією суддів, так як згідно ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Частиною 1 статті 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Заявник апеляційної скарги не обґрунтував належним чином причин, що не залежали від нього, щодо неможливості подання суду першої інстанції додаткової угоди № 1 від 06.10.2008р. до договору оренди баштового будівельного крану від 06.10.2008р. та акту приймання – передачі в заклад крана SMH – 400 від 21.11.2008р., які додані скаржником до апеляційної скарги, а тому дані документи не можуть відповідно до приписів ст.101 ГПК України прийматись судом апеляційної інстанції, як додаткові докази у справі. Слід зазначити, що справа призначена до розгляду 18.12.09р. і у відповідача було достатньо часу надати суду першої інстанції всі докази, які підтверджують, ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.
Крім цього, посилання скаржника на акт приймання – передачі в заклад крана SMH – 400 від 21.11.2008р., як на доказ передачі об’єкта оренди в заклад за договором застави майна № КУ – 112Д/32, не приймається колегією суддів до уваги ще й тому, що вказаний акт свідчить про те, що кран було передано в заклад та на зберігання ТОВ „ОБТ Приват” за договором застави, що не спростовує відсутності у відповідача права на передачу в оренду даного крану.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів тих обставин, на які він посилається у апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
Постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 14.01.2010р. у справі № 1/3-пд-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Шевченко Т. М.