Справа № 22ц-1889/2010 Головуючий у 1інст. – Морозов О.В.
Доповідач – Литвиненко І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі
з участю Штупун О.М.
Відповідача ОСОБА_5, представника позивачів ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Куликувського районного суду від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясування фактичних обставин справи і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Рішенням суду позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 500 грн на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 1000 грн на відшкодування моральної шкоди, та на користь держави 240 грн витрат на ІТЗ розгляду справи, 34 грн судового збору, відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апелянт зазначає, що він не визнався винним у вчиненні злочину проти ОСОБА_7, а тому відсутні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_7 морального відшкодування. Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що ОСОБА_5 відшкодував шкоду позивачам під час досудового слідства, про що свідчать матеріали кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду підлягає зміні в частині визначення судових витрат виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 вироком Куликівського районного суду від 06.02.2010 року визнаний винним у незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_8, який перебував у господарстві ОСОБА_7
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи (а.с. 40, 43), потерпілі отримали матеріальне відшкодування від обвинувачуваних і заявляти позов у кримінальній справі не бажають.
Зважаючи на наведене та керуючись ст.1167 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачам моральної шкоди.
При визначенні розміру морального відшкодування, було враховано характер порушення, глибину душевних страждань, ступінь вини відповідача, про що мотивовано зазначено в рішенні суду.
Доводи апелянта про те, що моральне відшкодування на користь ОСОБА_7 стягнуте безпідставно, є необґрунтованими, оскільки згідно вироку суду (а.с.4-7), автомобіль, яким незаконно заволоділи засуджені, належав ОСОБА_8 і знаходився в користуванні ОСОБА_7, який використовував автомобіль у трудовій діяльності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що злочин було вчинено разом з ОСОБА_9, а тому і шкода повинна відшкодовуватись солідарно, не заслуговують на увагу, так як згідно до положень ст.ст.541, 543 ЦК України, право вибору боржника належить позивачу.
Що стосується тверджень ОСОБА_5 про повне відшкодування потерпілим моральної шкоди під час попереднього слідства, то вони не ґрунтуються на доказах. В досліджених судом заявах, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, позивачі стверджують про відшкодування їм матеріальних збитків.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених вимог, який відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.
Однак що стосується стягнення з відповідача судових витрат, то суд допустив порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 80, 81, 88 ЦПК України, а саме: неправильно визначився з розміром судового збору та витрат ІТЗ розгляду справи. Враховуючи, що при зверненні до суду з даним позовом, судовий збір та витрати з ІТЗ розгляду справи не оплачувались, то при ухваленні рішення судові витрати повинні стягуватись виходячи з розміру задоволених вимог. Як вбачається з рішення, суд задовольнив лише вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, що є вимогами немайнового характеру, а тому судовий збір в цьому випадку становить 8 грн 50 коп та витрати на ІТЗ розгляду справи – 37 грн.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Куликівського районного суду від 11 березня 2010 року змінити в частині стягнення судових витрат, шляхом зменшення розміру судового збору на користь держави до 8 грн 50 коп та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до 37 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді :