РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.,
суддів М’ясоєдової Т.М.,
Даніла Н.М.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
За участю: представника позивача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності ,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що вказана квартира придбана під час перебування у шлюбі з відповідачем, котрий там ніколи не проживав , оскільки має інше житло, тому позивачка просить визнати право власності на квартиру за нею зі сплатою відповідної компенсації на користь відповідача.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 25 грудня 2009 року позов ОСОБА_7 задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням представник відповідача ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні суперечки.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_6,яка підтримала апеляційну скаргу та пояснення представника позивача ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
У відповідності з вимогами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені нею вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наданих доказів і вимог закону.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна , оскільки вони не засновані на фактичних обставинах справи і вимогах чинного законодавства.
Згідно частини 3 статті 368 ЦК України та частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (стаття 69 СК України).
У постанові №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна» Пленум Верховного Суду України зазначив, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх
спільній частковій власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 1988 року між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого вони мають доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, яка придбала її під час шлюбу з відповідачем, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 серпня 2008 року (а.с. 8).
З висновку судової інженерно-технічної експертизи №9081 від 25 листопада 2009 року вбачається, що дійсна ринкова вартість квартири складає 2046918 грн.
Вирішуючи суперечку та задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення у відповідності до вимог статті 71 СК України позивачка не внесла на депозитний рахунок суду 1023459 грн. - суму грошової компенсації, яка підлягає виплаті відповідачу при поділі майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
Зокрема, з довідки №1132/02-24 від 04.03.2010 року слідує , що грошові кошти від ОСОБА_7 в сумі 1023459 грн. на депозитний рахунок територіального управління державної судової адміністрації в АР Крим станом на 01.03.2010 року не надходили.
Окрім того , суд не прийняв до уваги що відповідач був згоден на виплату йому грошової компенсації за спірне майна лише при включенні в склад майна, що підлягає поділу квартири АДРЕСА_2 з гаражем, чим порушив вимоги ч. 4 ст.10 ЦПК України , що призвело до неправильного вирішення суперечки по суті, оскільки правових підстав для визнання позовних вимог ОСОБА_7 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ч. 4,5 ст.71 СК України та статті 365 ЦК України не було, тому що позивачкою не були виконані передбачені законом умови, за яких можливе припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні.
Виходячи з викладеного і враховуючи, що оскаржуване рішення постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права і висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності слід залишити без задоволення.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктами 3,4 статті 309, статями 303, 304, 307, 313,314, 316,317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 грудня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України у двомісячний строк.
Судді: Сінані О.М. М’ясоєдова Т.М. Даніла Н.М.