Справа № 22ц-1360/2010 Головуючий у першій інст. – Сова Т.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
14 травня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
Суддів: СКРИПКИ А.А., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі
з участю ШТУПУН О.М.
ЄВГАНА О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов?язання здійснити перерахунок державної пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров?ю, за період з 20 січня 2009 року по теперішній час, -
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області звернулося з апеляційною скаргою на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року по даній справі . Вказаною постановою суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 державної пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 20 січня 2009 року по 25 лютого 2010 року, з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії та виплачених раніше сум даної категорії. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров?ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 20 січня 2009 року по 25 лютого 2010 року, з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за віком та виплачених раніше сум даної категорії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на неповне з’ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Як вказує апелянт, кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України і повинні використовуватись виключно за призначенням, тому ухвалена судом постанова є необґрунтованою. На думку апелянта, також нормативно необґрунтованими є доводи позивача щодо застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач наполягає на тому, що він не має повноважень щодо призначення та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров?ю в інших розмірах, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, звертаючи увагу на ту обставину, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється лише за рахунок коштів державного бюджету.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції, - залишенню без змін з наступних підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_6 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області ( а. с. 9 - 10) .
Суд першої інстанції прийшов до висновку , що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами статтей 50, 54 ч.4 Закону України '' Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи '' та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп / 2008 та здійснити позивачу відповідні нарахування та виплату пенсій , проте , таких дій не вчинив , чим допустив протиправну бездіяльність та порушення прав позивача.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції.
Статтею 49 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' передбачено , що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді : державної пенсії ; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю , яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно частини 4 статті 54 вказаного Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі, а саме 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до приписів статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком , розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом, а саме, Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій , передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , встановлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік , з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Безпідставними є доводи апелянта відносно того , що зміни до Державного бюджету України на 2009 рік на фінансування витрат за даним позовом не вносились , оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків у відсутність бюджетних коштів. Також не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом і твердження апелянта про можливість нецільового використання коштів ПФУ , оскільки рішенням суду не покладено обов'язок на відповідача про проведення виплат з його власних джерел фінансування.
Щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року '' Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян '', то апеляційний суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами , і таким чином вважає, що вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення.
Апеляційний суд також приймає до уваги ту обставину, що положення ч. 3 статті 38 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком , крім передбаченого ч. 1 даної статті.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції , ухваленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Менському районі Чернігівської області відхилити.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: