Справа № 22-7062009 р.

Категорія: 20

Рішення ухвалено під головуванням Маліновського О.А.

Доповідач: Мартьянова Л.І.

РІШЕННЯ

Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2009 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: МартьяновоїЛ.І.

Суддів: Пащенко Л.В., Якути О.І.

При секретарі: Пшеничній Л.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду від 30 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Крижопільського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_7, Тульчинське МЕТІ про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Крижопільського районного управління юстиції, третіх осіб: ОСОБА_7, МБТІ про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, стягнення матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що ОСОБА_2 з 1953 року знаходився у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9, під час яких побудували будинок, право власності на який визнаний за позивачем 8 жовтня 1968 року.

В лютому 1963 року у них народилась донька - ОСОБА_7

Позивач проживав із ОСОБА_9 однією сім’єю, однак шлюб не був зареєстрований, оскільки не був розірваний шлюб із першою дружиною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла і, скориставшись даними обставинами та станом позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 3апевнили його, що рідна дочка -ОСОБА_7 налаштована проти нього і наполягли на підписанні доручення на ведення ними його справи.

Внаслідок таких обманних дій позивачем було здійснено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 2 червня 2006 року на ОСОБА_3, про ще ОСОБА_2 дізнався лише у жовтні 2006 року, після чого звернувся до суду.

Враховуючи наведене, позивач просить задоволити його позов та визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку і стягнути матеріальну і моральну шкоду, яку завдали йому відповідачі.

Рішенням Томашпільського районного суду від 30 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.

Дослідивши доводи в межах апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд помилково дійшов висновку, відмовляючи у задоволенні позову і не прийняв до уваги, що ОСОБА_10 є людиною похилого віку, має незакінчену середню освіту і з жовтня 2004 року проживав сам.

Залишившись сам, позивач мав намір укласти договір довічного утримання, щоб його хтось доглядав та надавав сторонню допомогу, оскільки дочка проживала в іншій державі, в Москві.

Після смерті ОСОБА_9 у 2004 році, з якою позивач проживав у цивільному шлюбі, їхня донька ОСОБА_7 звернулась до нотаріальної контори, як спадкоємиця першої черги після смерті матері і ОСОБА_2 не мав наміру позбавляти її спадщини.

Для визначення частки майна за час проживання разом ОСОБА_2 та ОСОБА_9 їх дочка ОСОБА_7 звернулась до суду ще в грудні 2004 року, що стверджується матеріалами цивільної справи за № 2-222-2006 р.

При здійсненні договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_3 в червні 2006 року справа стосовно спірного будинку знаходилась на розгляді в суді і посилання суду про те, що відповідно до ухвали суду від 12.05.2006 р. (а.с. 181, справа № 2-222-06) арешт з будинку був знятий, оцінюється критично, оскільки на таку ухвалу було подано апеляційну скаргу і вона розглянута лише 17 липня 2006 року.

Таким чином, на момент вчинення правочину, ухвала про звільнення майна з під арешту не набула законної сили і заява про зняття арешту з майна в матеріалах справи відсутня.

Судом також безпідставно вказано, що ОСОБА_2 за проданий будинок отримав кошти і це твердження ґрунтується на висновку судово-почеркознавчої експертизи, однак такий висновок суду є неправильним і не відповідає дійсності та суперечить висновку експертизи, де зазначено (а.с. 315-зворот), що рукописний запис слова «ОСОБА_11» та підпис в розписці від 18.05.2006 року про отримання грошей від ОСОБА_3 за проданий будинок виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню, оскільки встановлено, що ОСОБА_2 не мав наміру продавати будинок і позбавляти себе єдиного житла, грошей від продажу він не отримував і тому колегія суддів вважає, що в цій частині позов необхідно задоволити, визнавши недійсним договір купівлі-продажу та виселити ОСОБА_3 із спірного будинку.

Що стосується інших заявлених вимог в апеляційній скарзі, то вони не підлягають до задоволення, оскільки ці вимоги в оскаржу вальному рішенні не відображені і судом не розглядались, а тому надати їм правову оцінку не є можливим.

Приймаючи до уваги, що судом повністю досліджені докази у справі, то підстав для направлення справи на новий розгляд немає, в зв’язку з чим є можливість постановити нове рішення, яким частково задоволити вимоги апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції помилково зроблено висновок про відмову у позові, який суперечить дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Томашпільського районного суду від 30 грудня 2008 року скасувати частково та визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, здійснений 2 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виселивши останнього із вказаного будинку.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення вступає в законну силу з дня його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.