Справа № 22-588

категорія 59

доповідач: Нагорняк В.А.

рішення ухвалено під головуванням судді Бойка В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Нагорняка В.А.

суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

при секретарі: Пшеничній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами: представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року по справі за заявою ОСОБА_5 за участю представника органу опіки та піклування, заінтересованих осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недієздатним ОСОБА_8, -заслухавши доповідача, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про визнання недієздатним її чоловіка - ОСОБА_8, в якій зазначила, що її чоловік перебуває на обліку в диспансерному відділенні Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О.І. Ющенка з 1985 року з приводу хронічного психічного захворювання і' є інвалідом II групи. Неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні і постійно отримує амбулаторне лікування. У зв’язку із загостренням психічної хвороби, ОСОБА_8 почав вчиняти дії не на користь сімї, зокрема, роздавати нажиті за час спільного життя кошти, видав довіреність на право розпорядження майном, а тому заявниця вважає, що її чоловік не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, в зв’язку з чим має бути визнаний недієздатним з 1996 року і йому повинен бути призначений опікун.

ОСОБА_5 03.12.2008 року надала заяву про уточнення причин свого звернення до суду, вказуючи на те, що з врахуванням вимог ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.05.2008 року, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного. Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено, дієздатним чи недієздатним від 28.03.1972 року № 3 роз’яснено, що за загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина в рішенні може зазначити з якого часу громадянин є недієздатним. З урахуванням проведеної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 121 від 01.10.2008 року заявниця наполягала на уточненні дати з якої необхідно визнати ОСОБА_8 недієздатним з 09.04.1985 року, оскільки від цього залежать ряд правових наслідків і саме з цього часу ОСОБА_8 страждає на психічну хворобу.

Рішенням Ленінського районного суду від 26 грудня 2008 року заява ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_8 недієздатним задоволена.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд в той же суд, оскільки вважає рішення суду незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також на зазначене рішення суду подана апеляційна скарга представником заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який просить рішення суду першої інстанції змінити, визнавши ОСОБА_8 недієздатним з часу набрання рішення суду законної сили. Вважає рішення суду незаконним необгрунтованим, таким, що ухвалено з грубим порушенням норм процесуального та матеріального прав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_8 після перенесення у 1979 році черепно-мозкової травми з’явились психічні розлади, в зв’язку з чим він був комісований з лав Радянської Армії по ст. 7-Б, гр. ІІІ, а згодом визнаний інвалідом РА ІІІ групи. В подальшому психічне захворювання у ОСОБА_8 прогресувало і в 1986 році йому встановили II групу інвалідності по психічному захворюванню. На протязі 15 років ОСОБА_8 дев’ять разів проходив стаціонарне лікування з діагнозами: "Психопатія паранойяльна з частими декомпенсаціями на фоні перенесеної черепно-мозкової травми з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням", "органічне ураження ЦНС (вірогідно травматичного генезу) та "психоорганічний синдром з інтелектуально-мнестичним зниженням".

Оскаржуваним рішенням суду визнано ОСОБА_8 недієздатним з 09.04.1985 року.

Проте колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з таких підстав.

Для з’ясування психічного стану ОСОБА_8 неодноразово призначалися психіатричні експертизи, зокрема, проведеною за ухвалою суду по даній справі експертами українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології експертизою (акт № 3/00 від 25.10.2000. року), комісія експертів прийшла до висновку, що ОСОБА_8 страждає на хронічне психічне захворювання, яке має незворотній та безперервний характер перебігу, а тому, ОСОБА_8 на період з 1996 року і по даний час не може правильно розуміти значення своїх дій чи керувати ними і тому його слід вважати недієздатним та таким, який потребує опіки.

Довідка з' Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О.І. Ющенка від 01.06.2007 року свідчить про те, що як до 2000 року так і після, ОСОБА_8 не менш як один раз на рік стаціонарно лікується в психоневрологічній лікарні з діагнозами психічних захворювань.

Висновок вище зазначеного акту судово-психіатричної експертизи нічим не спростований, а навпаки, підтверджуються матеріалами справи, відповідає характеру захворювання і є достатнім та зрозумілим для прийняття рішення по справі.

З врахуванням наведеного, колегія судів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, визнавши ОСОБА_8 недієздатним з 1996 року.

Інших учасників правочинів, зазначених в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.05.2008 року, не встановлено.

Доводи представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що суд розглянув справу без його участі до уваги судом не можуть бути прийняті, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його розписка (а.с. 101 т. 4). У заяві ОСОБА_4 (а.с. 117 т. 4) про неможливість явки до суду вказані дати, на які він просить суд не призначати розгляд справи, посилаючись на зайнятість в інших судових процесах протягом майже місяця. Разом із вказаною заявою, суду надана медична довідка про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні, однак не зазначений час, протягом якого це лікування тривало (а.с. 118 т. 4). В матеріалах справи відсутній, передбачений у таких випадках, лікарняний лист.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. З огляду нате, що розгляд справи неодноразово відкладався саме з причин неявки ОСОБА_4, зазначені причини неявки його в судове засідання є неповажними, крім того і питання щодо заміни представника ОСОБА_3 не ставилось.

На підставі наведеного та керуючись ст. 307,309,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 грудня, 2008 року змінити, яким: визнати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1, недієздатним з, 1996 року.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.