АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2882 /2010 рік Головуючий по 1-й інстанції:
Чередніков С.М.
Суддя-доповідач: Абрамов П.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 5 дня м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Абрамова П.С.
Суддів: Гальонкіна С.А., Корнієнка В.І.
при секретарі : Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою начальника управління праці та соціального захисту населення та начальника Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 лютого 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради. Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Лубенського міськрайонного суду м. Полтави від 2 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення міськвиконкому Лубенської міської Ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_3 недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат щорічно відповідно до вимог ст.. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, віднесеній до 1 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЄС інваліда 2 групи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого ЗУ „Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум на оздоровлення.
В апеляційних скаргах апелянти зазначали, що вказана допомога проведена у відповідності з вимогами чинного законодавства на час здійснення виплати, а закон зворотної дії в часі не має.
Колегія суддів , перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги приходить до висновку про її відхилення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 вищевказаного Закону України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати на 1998, 1999 роки встановлювався законами України про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2000 –2003 роки –законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004 –2008 роки –законами України про державний бюджет на відповідні роки.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначеними постановами, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та у відповідності до вимог ст.. 8 ЦПК, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином місцевий суд вірно застосував норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги в частині пропуску строку звернення до суду та зворотності дій закону в часі висновків місцевого суду не спростували.
Керуючись ст.. 303, 307 ч.1 п1, 308. 315 ЦПК України колегія суддів , -
УХ В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу начальника управління праці та соціального захисту населення та начальника Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області відхилити.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України в двохмісячний строк.
Судді : /підпис/
Згідно: Суддя : Абрамов П.С.