Справа № 11-а-763

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категорія КК: ч. 2 ст. 121

Головуючий у першій інстанції Котович О.Л.

Доповідач Матієк Т.В.

20 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого - судді - Верховець Т.М., суддів - Матієк Т.В., Журавля О.О., за участю прокурора - Тертичного О.А., потерпілого - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, засудженого - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Сандиги М.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року,

встановила :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий згідно ст. 89 КК України, засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, 25.10.2008 року біля 22 год. 20 хв. ОСОБА_4, знаходячись поряд з АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистої неприязні, яка раптово виникла із сварки, вдарив рукою в груди ОСОБА_5, наніс йому удар по голові скляною пляшкою, яка розбилася, заподіявши при цьому ОСОБА_5 різані рани на тильній поверхні лівої кисті, якою захищав голову потерпілий, а також заподіяв йому небезпечне для життя в момент заподіяння тяжке тілесне ушкодження - закриту черепно-мозкову травму у вигляді пошкоджень м'яких покровів голови, крововиливів під оболонки і речовину головного мозку, що обумовило розвиток набухання тканини головного мозку, від якої ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

В апеляції на вирок прокурор просить вирок суду змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 - активне сприяння в розкритті злочину. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_4 не надав органам досудового слідства будь-якої допомоги у встановленні невідомих обставин по справі, зник з місця вчинення злочину, зі зізнанням до органів дізнання не з'явився, а злочин було розкрито завдяки вдалим оперативно-розшуковим заходам. Прокурор також вказує на те, що саме по собі визнання вини засудженим, не є активним сприянням розкриттю злочину.

В апеляції засуджений просить вирок змінити та призначити йому на підставі ст. 69 КК України більш м'яке покарання, посилаючись на те, що судом не було враховано обставини вчинення ним злочину, а саме, що потерпілий був разом з компанією, яка була в нетверезому стані, вказана компанія перша почала агресивну розмову і в результаті чого він відчув небезпеку та наніс уда р. Також вказує на те, що з місця події він пішов, оскільки боявся розправи з боку компанії потерпілого, та не знав на той момент, що спричинив тяжку травму та, що потерпілий потребує допомоги. Крім того, засуджений просить врахувати те, що за місцем проживання він характеризується задовільно, є інвалідом 3 групи з дитинства, має психічні порушення, що спричиняють різкі зміни настрою та поведінки, щиро розкаявся, повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю і встановленню істини по справі.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та потерпілого, які підтримали подану апеляцію державного обвинувача та просили її задовольнити, а апеляцію засудженого вважали безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, пояснення засудженого і захисника, які підтримали подану засудженим апеляцію та просили пом'якшити засудженому призначене покарання, застосувавши до ОСОБА_4 вимоги ст. 69 КК України, а апеляцію прокурора просили залишити без задоволення; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити, а апеляцію засудженого залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

Зокрема, показами підсудного, який в повній мірі визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку, показами потерпілого ОСОБА_2, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які в повній мірі підтвердили обставини справи, викладені в обвинувальному висновку, дослідженими судом показами на досудовому слідстві свідка ОСОБА_9 про те, що 25.10.2008 року

ОСОБА_4 розповідав йому про нанесення ним удару пляшкою по голові іншому раніше незнайомому хлопцю, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідженими судом показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_12 про те як свідок ОСОБА_6 категорично впізнав ОСОБА_4 як особу, що заподіяла удар пляшкою по голові потерпілому ОСОБА_5

Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується даними протоколу огляду місця пригоди, даними протоколу очної стави на досудовому слідстві між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та висновком експерта про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого та причини настання його смерті.

Посилання засудженого в своїй апеляції на те, що суд при розгляді справи не врахував усі обставини вчинення ним злочину, а саме стан сп'яніння компанії, яка була з потерпілим, те, що вони перші почали агресивні дії та те, що засуджений відчув небезпеку для себе, є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним по справі доказам, в тому числі в достатній мірі та належним чином перевірив та дав оцінку версіям засудженого про наявність в його діях необхідної чи уявної оборони, чи про наявність протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого в бік ОСОБА_4., та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів, які б підтверджували дані обставини, посилаючись, крім іншого, на акт амбулаторної судової психолого - психіатричної та наркологічної експертизи ОСОБА_4 від 2.12.2008 року, згідно якої останній не перебував в стані фізіологічного афекту та міг усвідомлювати і керувати своїми діями як на момент вчинення злочину, так і на момент проведення експертизи. Наведені у вироку докази свідчать про те, що будь-якої загрози здоров'ю та життю ОСОБА_4 з боку ОСОБА_5, не було, оскільки останній будь-яких активних дій щодо ОСОБА_4 не вчиняв.

Так само не заслуговують на увагу і посилання засудженого на те, що він пішов з місця вчинення злочину у зв'язку з тим, що боявся розправи з боку компанії потерпілого та не знав про те, що наніс останньому тяжку травму, у зв'язку з якою він потребує допомоги.

Дані обставини не спростовують доведеність вини засудженого в інкримінованому йому злочині, оскільки ОСОБА_4 умисно заподіяв ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження небезпечне в момент заподіяння, та хоча і не бажав, проте повинен був передбачити настання таких тяжких наслідків як настання смерті останнього в результаті нанесеного ним удару скляною пляшкою в життєво важливий орган потерпілого - голову, внаслідок якого останній одразу втратив свідомість. Більш того, з показань самого ОСОБА_4 на досудовому слідстві вбачається, що він після вчинення тяжкого злочину продовжив розважатися та пішов до комп'ютерного клубу, де разом з друзями грав у комп'ютери.

 Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, є законним та обґрунтованим.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував суспільну небезпечність, тяжкість, обставини та наслідки злочину, а саме настання смерті людини, дані про особу ОСОБА_4, який характеризується задовільно, має психічні порушення у вигляді органічного ураження головного мозку нейроінфекційного ґенезу з емоційно-вольовою нестійкістю (F06.6 згідно МКХ-10), є інвалідом 3 групи з дитинства безстроково, не вживав заходів по відшкодуванню завданого збитку, думку потерпілого про необхідність призначення суворого покарання підсудному, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вірно призначив ОСОБА_4 вид та розмір покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Таким чином, обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, а саме, те, що за місцем проживання він характеризується задовільно, є інвалідом З групи з дитинства, має психічні порушення, що спричиняють різкі зміни настрою та поведінки, щиро розкаявся, повністю визнав свою вину були в повній мірі враховані судом при призначенні йому покарання. Тому апеляція засудженого в частині пом'якшення йому покарання не підлягає до задоволення.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляції про те, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання засудженого, а саме - активне сприяння в розкритті злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, пізніше до органів дізнання зі зізнанням не з'явився, особу причетну до вчинення злочину, тобто ОСОБА_4, було встановлено працівниками міліції в результаті проведення оперативно-розшукових дій, а саме внаслідок його категоричного впізнання свідком ОСОБА_6 як особи, яка заподіяла ОСОБА_5 удар пляшкою по голові 25.10.2008 року, в результаті якого останній втратив свідомість, а в подальшому помер (а.с. 37-38). Після впізнання ОСОБА_4 як особи причетної до вчинення 25.10.2008 року злочину щодо потерпілого ОСОБА_5 очевидцями події та наявності інших достатніх доказів у справі, зокрема, показань свідків, очевидців події, які вказували на причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, останній дійсно давав повні, послідовні і логічні показання щодо подій 25.10.2008 року та визнавав свою вину у вчиненому.

Проте саме по собі визнання вини ОСОБА_4 під тягарем неспростовних доказів у справі його причетності до вчинення злочину та за відсутності інших активних дій з боку засудженого щодо надання відомостей, які мають значення для справи та не були відомі органам дізнання та досудового слідства раніше, як правильно вказує прокурор в апеляції, не свідчать про те, що ОСОБА_4 активно сприяв у розкритті злочину.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку такої пом'якшуючої покарання ОСОБА_4 обставини, як активне сприяння у розкритті злочину, як такої, що є безпідставною та не ґрунтується на матеріалах справи. Тому апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в цій частині слід змінити.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та його наслідки, особу засудженого, який раніше не судимий згідно з вимогами ст. 89 КК України, задовільно характеризується по місцю проживання, має психічні порушення у вигляді органічного ураження головного мозку нейроінфекційного ґенезу з емоційно-вольовою нестійкістю (F06.6 згідно МКХ-10), є інвалідом З групи з дитинства безстроково, не відшкодування завданого збитку, думку потерпілого про необхідність призначення підсудному суворого покарання, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для застосування до засудженого вимог ст. 69 КК України, як про це ставиться питання в його апеляції, немає. Тому в цій частині апеляцію засудженого також слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду - змінити.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора Сандиги М.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року відносно ОСОБА_4 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що пом'якшує покарання засудженого ОСОБА_4, - активне сприяння в розкритті злочину.

Врешті вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.