Справа №11 -а-542

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

категорія ст.286 ч.2 КК України

Головуючий у 1-й інстанції суддя - Котович О.Л.

Доповідач суддя - Дмитренко Г.М.

12 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі толовуючого судді - Дембовського С. Г. суддів - Дмитренко Г.М., Шальнєвої Т.П. 3а участю прокурора - Мінакової Г.О. за участю захисника адвоката - ОСОБА_1 засудженого - ОСОБА_2 за участю представника потерпілого - ОСОБА_3

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

 Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Києва, не одружений, працюючий провідним спеціалістом в ТОВ «Актив бізнес консалтинг», не одружений, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки на підставі ст.75 , ст.76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строкм 3 роки, з покладенням на нього обов»язків.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 1646 грн.75 коп. витрат на поховання сина і 100000 моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 564 грн. 93 коп. судові витрати за проведення експертизи.

ОСОБА_2 визнаними винним та засуджений за порушення ним правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Як встановив суд злочин вчинено за таких обставин.

11 липня 2007 року біля 7 год.50 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Сузукі Гранд Вітара" д.н.з.НОМЕР_1, вулицею Милославською з боку села Троєщина у напрямку вул. Бальзака біля будинку №39/48 на перехресті вул. Милославської і Радунської в м. Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху п.п.12.4 Правил дорожнього руху, у населеному пункті рухався із швидкістю більше 60 км/год., п. 2.9 п."а" Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння, п.2.1 підпункти "а" і "б" Правил дорожнього руху, не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, талону, що додається до посвідчення, реєстраційного документу на транспортний засіб за відсутності в транспортному засобі його власника, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.7 "Об"їзд перешкоди з правого боку", п.11.4 Правил дорожнього руху, на дорозі з двостороннім рухом, яка має не менше-двох смуг для руху в одному напрямку, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, п. 18.1 Правил дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_6, не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого була створена небезпека, п.12.3 Правил дорожнього руху, при виникненні перешкоди і небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об"їзду перешкоди, в наслідок чого на пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, який помер на місці події від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння і основи черепа та крововиливів під м"яку мозкову оболонку і шлуночкові систему головного мозку.

Потерпілий ОСОБА_4 в апеляції та доповненнях до неї вказує на незаконність вироку в зв"язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на безпідставність і неправильність застосування ст.75 КК України, що при призначенні покарання судом не було враховано тяжкість злочину та обставини його вчинення, оскільки ОСОБА_2 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, перебував в стані алкогольного сп"яніння, рухався із значним перевищенням швидкості в населеному пункті по зустрічній смузі руху, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода, який від отриманих тілесних ушкоджень помер, що ОСОБА_2 ні матеріальної ні моральної шкоди не відшкодував, співчуття потерпілому не висловлював. Потерпілий просить скасувати вирок , постановити свій, яким ОСОБА_2 призначити покарання

у виді позбавлення волі без застосування ст.75 КК України, покарання призначити в максимальних межах санкції ст.286 ч.2 КК України. В доповненнях до апеляції також просить притягнути до відповідальності власника автомобіля марки "Сузукі Гранд Вітара" ОСОБА_7 та винести рішення яким стягнути з нього моральну та матеріальну шкоду в розмірі 100000 грн.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2008 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано і апеляційним судом постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України призначено покарання у виді 4 /чотирьох / років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 липня 2008 року вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2008 року відносно ОСОБА_2 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року вирок суду 1 інстанції в частині призначення покарання був скасований і ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України було призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2009 року за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасована з підстав істотних порушень прав потерпілого, який був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції і дати пояснення з приводу поданої ним апеляції. Оскільки апеляційним судом повідомлення про перенесення розгляду його апеляції на 23 вересня 2008 року, він отримав 24 вересня 2008 року, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого, який підтримав апеляцію, прокурора, який підтримав апеляцію потерпілого частково, в необхідності скасування вироку в частині призначеного покарання та постановлені нового вироку апеляційним судом новий вирок призначивши покарання засудженому у виді позбавлення волі, щодо притягнення до відповідальності власника автомобіля та стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди в розмірі 10000 грн., то в цій частині апеляція задоволенню не підлягає, засудженого та його захисника, які заперечували проти апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції з її доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями, підлягає задоволенню частково, а вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню і постановлениям в цій частині нового вироку апеляційним судом, в іншій частині апеляція потерпілого задоволенню не підлягає за таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які судом досліджені і проаналізовані у їх сукупності, цим доказам суд дав належну оцінку. Суд, відповідно до вимог ст.299 ч.3 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, в тому числі і потерпілого, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювалися, при цьому був допитаний тільки засуджений ОСОБА_2

Суд вірно визнав ОСОБА_2 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і правильно кваліфікував його дії за ст.286 ч.2 КК України.

Доведеність вини ОСОБА_2 і правильність кваліфікації його дій не оспорюється і в апеляції.

Разом з тим, призначене ОСОБА_2 покарання за ст.286 ч.2 КК України із застосуванням ст.ст.ст.75, 76 КК України не відповідає вимогам ст.65 КК України.

Так, мотивуючи у вироку призначення ОСОБА_2 такого покарання , суд першої інстанції послався на те, що він врахував ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, його тяжкість, особу засудженого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, щиро кається у вчиненому.

З огляду на ці дані суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Однак такі мотиви прийнятого рішення щодо призначення покарання з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України не можна визнати достатньо обґрунтованими і правильними, оскільки таке покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м"якості, виходячи з наступного.

Так, приймаючи рішення про застосування ст.ст.75, 76 КК України та звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення. Так, ОСОБА_2 грубо порушив правила дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, здійснив наїзд на пішохода на пішохідному переході, від його дій настала смерть людини. Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений відповідно до вимог ст.12 ч.4 КК України є тяжким. Також належним чином не врахована і поведінка ОСОБА_2 та його відношення до вчиненого. Ні на досудовому слідстві, ні при розгляді справи в суді ОСОБА_2 заподіяну потерпілому шкоду не відшкодував.

Крім цього, суд не врахував і думку потерпілого і його представника щодо покарання.

При таких обставинах, призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України не можна визнати таким, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні інші обставини, крім тих на які послався суд у вироку, які б давали підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 за умов звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку у відповідності з вимогами ст.378 ч.1 п.2 КПК України.

При призначенні ОСОБА_2 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу - він раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, обставини, що пом"якшують і обтяжують покарання, і вважає необхідним призначити йому покарання за ст.286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, але не в максимальних межах санкції статті кримінального закону, по якій він притягується до відповідальності.

Для призначення ОСОБА_2 покарання в максимальних межах санкції статті по якій він притягується до кримінальної відповідальності, як на це посилається в апеляції потерпілий, колегія суддів не вбачає підстав.

Відповідно до вимог ст.365 ч.1 КПК України вирок суду першої інстанції апеляційним судом перевіряється в межах апеляції, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.299 ч.1 і ст.301-1 КПК України докази не досліджувалися, не перевіряються. Судом за згодою учасників судового розгляду розгляд справи проведено відповідно до вимог ст.299 ч.3 КПК України, при цьому фактичні обставини справи та розміру цивільного позову ніким не оспорювалися. Суд цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнив. За таких обставин, у відповідності з зазначеними вимогами закону, висновки суду щодо цивільного позову, на що є посилання в доповненнях до апеляції, в апеляційному порядку не перевіряються..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію потерпілого задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2007 року відносно засудженого ОСОБА_2 в частині призначення йому покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України скасувати.

Засудженому ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України призначити покарання у виді 5 /п"яти / років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 11.03.2008 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.