Справа № 2-1023/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2010 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого – судді Федько С.П.,
при секретарі – Ковальовій О.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» про повернення коштів за строковим вкладом (депозитом), стягнення трьох відсотків річних, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що 23 липня 2008 року між ним та відповідачем було укладено Договір банківського вкладу «Мій вибір» № 14368, згідно з яким позивачем було передано відповідачу на зберігання 46675.00 євро. Процента ставка 11.4 % річних. Строк дії договору 12 місяців. 22 липня 2009 року позивач звернувся до банку з вимогою виплатити суму вкладу та нарахованих процентів. Але банком було сплачено тільки частина відсотків, сума вкладу повернута не була, що було пояснено складнощами в фінансовій системі України. Вважає свої права грубо порушеними, що завдає йому чимало страждань. Позивач пенсіонер, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Страждає на хронічну хворобу – дисциркуляторну енцефалопатію, яка проявляється сильнішим головним болем внаслідок порушення кровопостачання мозку. Йому край необхідні гроші на чисельні обстеження та дорогі ліки. Відмова банку видати депозит призвела до різкого погіршення стану здоров’я. У позивача виникло безсоння, тривожний хворобливий стан, у зв’язку з чим він був змушений звернутися до Горлівської психоневрологічної лікарні, де знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом : змішана тривожно-депресивна реакція на стрес. Наразі матеріальне та моральне становище набуло катастрофічного стану. Позивач сам виявився боржником, тому що для задоволення життєвих потреб своїх та своєї сім’ї змушений позичати гроші. Позивач втратив спокій, не може нормально жити та працювати. Ситуація, до якої він потрапив з вини відповідача, потребує від нього додаткових зусиль для організації його подальшого життя. Просить стягнути з відповідача суму депозиту в розмірі 46675 євро, 3% річних від суми внеску за весь період затримки виплати, у відшкодування моральної шкоди - 70000 грн.
У судовому засіданні позивач, якого підтримала його представник ОСОБА_2, що діє на підставі усної заяви позивача, збільшив свої вимоги, просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 567 мінімальних заробітних плат. В решті позов мотивував аналогічно викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє за довіреністю, проти позову заперечувала. В останнє судове засідання не з’явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що є її розписка в матеріалах справи. Відповідачем надані письмові заперечення, в яких вказано, що позов не визнається. з наступних підстав. Постановою Правління НБУ № 59 від 10 лютого 2009 року була призначена тимчасова адміністрація банку та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців. Постановою Правління НБУ № 452 від 05 серпня 2009 року продовжена дія мораторію до 10 лютого 2010 року. Згідно зі ст.ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про банки та банківську діяльність» тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку. Крім того, відповідно до п. 5.2 договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин сторони звільняються від виконання своїх обов’язків на час дії зазначених обставин. Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди позивачем не доведені. Законодавством не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди у кредитно-фінансових відносинах. Вимога про стягнення 3% річних за період затримки повернення депозиту відповідно до ст. 625 ЦК України безпідставна, оскільки договором передбачений інший розмір процентів.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 23 липня 2008 року було укладено Договір банківського вкладу «Мій вибір» № 14368, згідно з яким позивачем було передано відповідачу на зберігання 46675.00 євро. Процента ставка 11.4 % річних. Строк дії договору 12 місяців. В зазначений строк в порушення умов договору відповідач не повернув належні позивачу гроші.
Постановою Правління НБУ № 59 від 10 лютого 2009 року була призначена тимчасова адміністрація банку та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, який пізніше було продовжено що 10 лютого 2010 року на підставі постанови Правління НБУ № 452 від 05 серпня 2009 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121- ІІІ (далі Закон № 2121) «мораторій — зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію».
Згідно зі ст.ст. 58, 85 Закону № 2121 «банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом».
Судом встановлено, що з 10 лютого 2009 року, тобто, до настання строку виконання зобов’язань банку перед позивачем 23 липня 2009 року, на підставі вищезазначеної постанови Правління НБУ була призначена тимчасова адміністрація банку та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців, який потім було продовжено до 10 лютого 2010 року.
Враховуючи вищезазначені приписи діючого законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу, суми трьох відсотків річних від простроченої суми по день ухвалення рішення суду підлягають задоволенню, оскільки строк виконання договору виник під час дії мораторію. Отже, на дані спірні правовідносини мораторій не розповсюджується. Тому для банка виникають наслідки у вигляді обов’язку повернути суму вкладу відповідно до договору та норм цивільного законодавства, зокрема, ст.ст. 526, 611, 1058 ЦК України. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Твердження представника відповідача стосовно неможливості застосування ст. 625 ЦК Украни до цього спору, оскільки договором передбачений інший розмір процентів, є помилковими. Розмір процентів, встановлений договором, є платою банку за користування грошовими коштами, отриманими від позивача. 3% річних, що підлягають стягненню за прострочення грошових зобов’язань відповідно до положень статті 625 ЦК України, є цивільно-правовою санкцією за невиконання фінансових зобов’язань. Тому обставини, на які посилається відповідач, не звільняють його від сплати 3% річних за прострочення грошового зобов’язання.
Розмір трьох відсотків річних від простроченої суми становить :
46675 х 3% = 1400.25 : 365 х 266 = 1020.47 євро, де 46675 – сума вкладу; 266 кількість днів, починаючи з 23 липня 2009 по 14 квітня 2010 року, протягом яких прострочено виконання зобов’язання; 1020.47 євро - розмір трьох відсотків річних від простроченої суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 611 ЦК України «у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов’язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 386 ЦК України «власник, права якого порушені, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди».
«Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.» (ст. ст. 177, 325 ЦК України).
Вирішуючи питання про характер правовідносин між позивачем та відповідачем, суд виходить з того, що вони регулюються також нормами Цивільного кодексу стосовно права власності особи на майно. Позивач, який є власником грошового вкладу, переданого на зберігання банку, може вимагати відшкодування моральної шкоди за умови доведення її наявності, а також наявності вини особи, що заподіяла шкоду.
Оцінюючи обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та докази, що їх підтверджують, зокрема, дані про особу позивача, який є пенсіонером, має на утриманні неповнолітню дитину, страждає на хронічне захворювання нервової системи, а також висновок експерта № 77/28 від 12 лютого 2010 року судово-психологічної експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, яким встановлено, що має місце факт моральних страждань як основної складової моральної шкоди ОСОБА_1 внаслідок дій відповідача; рекомендована сума компенсації моральної шкоди складає розмір від 229.5 до 567 мінімальних заробітних плат, - суд дійшов, що факт заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди внаслідок неповернення депозиту доведений.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення його можливості їх реалізації, наявність змушених змін у житті, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення, зокрема, суми неповернутого депозиту, обставин ситуації, ступеню відповідальності заподіювача шкоди, рекомендації стосовно суми компенсації моральної шкоди, надані судовим експертом - психологом, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню. Розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен бути 160000 грн. з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати 669 грн. на 1 грудня 2009 року, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835 - VІ , та нижньої границі орієнтовно-рекомендованої експертом суми компенсації 229.5 мінімальних заробітних плат : 229.5 х 669 = 153536.
Питання судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України, стягнувши ці витрати з відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 23, 177, 325, 386, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121- ІІІ, керуючись ст. ст. 10,11,60, 79-88, 213-214,223 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором строкового банківського вкладу в розмірі 46675 (сорок шість тисяч шістсот сімдесят п’ять) євро. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 23 липня 2009 року по 14 квітня 2010 року в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) євро 47 центів. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П.Федько