ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.04.2010 року Справа № 19/301
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Журавльової Л.І.
суддів: Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
За участю секретаря
судового засідання: Міхальчук О.А.
та
представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний представник
в судове засідання не прибув;
від відповідача: повноважний та компетентний представник
в судове засідання не прибув;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Новоастрахань
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.01.10 (підписане 01.02.10)
у справі №19/301 (суддя Косенко Т.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
„ТРИДЕНТА АГРО”, м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Новоастрахань
Луганської області
про стягнення 120452 грн. 39 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором №01-27-08 від 21.04.08 в сумі 56045 грн. 12 коп., курсової різниці у розмірі 32850 грн. 12 коп., пені у розмірі 13493 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 1056 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 8600 грн. 40 коп., штрафу у розмірі 8406 грн. 76 коп., адвокатських витрат у розмірі 5000 грн. 00 коп., згідно договору №252/10/09 про надання правової допомоги від 14.10.09.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №19/301 (суддя Косенко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” заборгованість за договором №01-27-08 від 21.04.08 у сумі 56045 грн. 12 коп., курсову різницю у сумі 32850 грн.12 коп., пеню у сумі 6746 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 1056 грн. 64 коп., інфляційні нарахування у сумі 8600 грн. 40 коп., штраф у сумі 4203 грн. 38 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 5000 грн. 00 коп. за договором про надання правової допомоги №252/10/09 від 14.10.09.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.
Посилаючись на ст.ст. 11, 509, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України суд зазначає, що відповідно до п. 5.3 договору від 21.04.08 №01-27-08 20% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, а 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.08. Відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 2180 грн. 00 коп., що підтверджено банківською випискою від 22.04.08.
11.12.08 відповідач частково повернув товар на суму 27264 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №48 від 11.12.08. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01-27-08 від 21.04.08 станом на 01.10.08 становить 56045 грн. 12 коп.
З посиланням на п.2 ст.533 Цивільного кодексу України, додатки №1, №2, №3 до договору №01-27-08 від 21.04.08, судом зазначено, що позивач правомірно перерахував вартість поставленого товару з урахуванням зростання курсу долара США по відношенню до гривні на момент повного розрахунку за отриманий товар, а тому сума основного боргу становить 88895 грн. 33 коп., розмір курсової різниці становить 32850 грн.12 коп.
Судом зазначено, що сума нарахованих 3% річних з 01.10.08 по 08.10.09 становить 1056 грн. 64 коп., а розмір інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року –8600 грн. 40 коп.
З посиланням на ст.259 Цивільного кодексу України, п.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом зроблено висновок, що відповідно до п.8.4 договору №01-27-08 від 21.04.08 нарахований штраф в розмірі 15% становить 8406 грн. 76 коп.
Приймаючи до уваги те, що невиконання зобов’язання не потягло за собою значних збитків, господарський суд Луганської області, з посиланням на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 4203 грн. 38 коп., пені до 6746 грн. 68 коп.
Посилаючись на ст.44, ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, п.10 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, судом зазначено, що витрати на надання послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №19/301 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою №4 від 11.02.10, якою просить суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 по справі № 19/301 в частині стягнення з відповідача курсової різниці у сумі 32850 грн. 12 коп., витрат на послуги адвоката у сумі 5000 грн. 00 коп. за договором про надання правової допомоги №252/10/09 від 14.10.09 та розстрочити виконання рішення щодо стягнення заборгованості на дванадцять місяців по 6387 грн. 69 коп. в місяць.
Заявник вважає, що суд при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права.
Посилаючись на п.2 ст.524 Цивільного кодексу України заявник зазначає, що в зобов’язанні може бути передбачено оплату в гривні в сумі, яка є грошовим еквівалентом зобов’язання в іноземній валюті. В договорі та в додатках до договору не надано вартості товару в еквіваленті іноземної валюти, у позивача відсутні документи в підтвердження наявності імпортної складової в структурі ціни на товар.
На думку заявника одержувачем оплати послуг про надання правової допомоги за платіжним дорученням №1275 від 02.11.09 на суму 5000 грн. 00 коп. є Товариство з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія”. Представник позивача Бонтлаб В.В., який є заступником генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” приймав участь у справі не як самостійна особа адвокат, а як працівник юридичної особи.
Скаржник стверджує, що позивачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” є адвокатською фірмою.
З посиланням на п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, заявником зазначено, що судом не прийнято до уваги, що відповідач визнав свою заборгованість, але не мав змоги вжити заходи щодо її погашення.
Відзивом на апеляційну скаргу №108 від 01.03.10 позивач, вважає апеляційну скаргу такою, що суперечить чинному законодавству та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №19/301 залишити без змін.
Позивач зазначає, що відповідачу надавалась можливість у добровільному порядку сплатити суму основного боргу.
З посиланням на ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що графа 6 додатків до договору вказує на наявність курсу долара США на день підписання договору та додатку №1 до нього, яка складає 5,05 грн. за долар США.
В примітках додатків до договору зазначено, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S- ціна на момент оплати, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1-курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Позивачем зазначено, що курс долара США до гривні станом на 14.10.09 становить 8,01 грн., який підтверджується довідкою банку №37 від 03.03.10.
Розпорядженням заступника голови першої судової палати Луганського апеляційного господарського суду від 18.02.10 у справі №19/301 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10, керуючись ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. –судді –головуючого, суддів –Бойченка К.І., Єжової С.С.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 18.02.10 апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 була прийнята до провадження та розгляд призначений на 11.03.10.
Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.04.10 виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги суддю Єжову С.С. та введено до складу колегії суддю Баннову Т.М.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Неприбуття у судове засідання сторін, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду за матеріалами наявними у справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 слід задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №19/301 слід скасувати частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідні положення встановлені ст.173 Господарського кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” та Фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01-27-08 від 21.04.08, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача засоби захисту рослин на умовах відстрочення платежу, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід’ємною частиною (п.2.2 договору).
Відповідно п.3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Відповідно до даних пунктів договору, видаткових накладних виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 85489 грн. 12 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-ЛУ00055 від 29.04.08 на суму 10889 грн. 92 коп., №РН-ЛУ00113 від 29.05.08 на суму 55135 грн. 20 коп., №РН-ЛУ00145 від 26.06.08 на суму 12120 грн. 00 коп., №РН-ЛУ00173 від 22.10.08 на суму 7344 грн. 00 коп. та довіреностями суворої звітності серії ЯМА №864823 від 29.04.08, серія ЯМА №864827, серія ЯМА №864835 від 22.04.08, серії ЯМА №864839 від 16.10.08.
В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплатив 2180 грн. 00 коп., що підтверджено банківською випискою від 22.04.08 та повернув товар згідно накладних на повернення від 11.12.08 на суму 6060 грн. 00 коп. та 21204 грн. 00 коп.
Заборгованість в сумі 56045 грн. 12 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача стосовно необхідності задоволення позову у частині стягнення курсової різниці в сумі 32850 грн. 12 коп. з наступних підстав.
Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 „Вплив змін валютних курсів”, зареєстрований Міністерством юстиції України, 17.08.2000 за №515/4736 валютний курс - це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця –це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у зв’язку із знеціненням грошових коштів.
Сторони уклали додаток №1 від 21.04.08, додаток №2 від 30.08.08, додаток №3 від 22.10.08 до договору купівлі - продажу №01-27-08 від 21.04.08.
В примітках додатків зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S-ціна на момент оплати, В-ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1-курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Позивач звернувся з позовом до суду 08.10.09.
Курсову різницю позивач розрахував, виходячи з суми простроченої заборгованості, що заявлена до стягнення (56045 грн. 12 коп.), курсу долара США до гривні на день підписання договору, яка становить 05 грн. 05 коп., курсу долара США до гривні на 08.10.09, яка становить 08 грн. 01 коп.
Судова колегія вважає, що питання щодо сплати курсової різниці повинно вирішуватись, виходячи з фактичного перерахування відповідачем на користь позивача у майбутньому існуючої заборгованості в сумі 56045 грн. 12 коп. з урахуванням відповідного курсу долара США до гривні.
За таких обставин, у частині стягнення курсової різниці в сумі 32850 грн. 12 коп. у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач уточненням від 01.04.10 №169 розрахував заявлені до стягнення за остаточними вимогами інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року, які складають 8600 грн. 40 коп., та підлягають стягненню з відповідача.
Обґрунтовано заявлені та підлягають стягненню 3% річних в сумі 1056грн. 64коп.
Умовами п.8.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно з п.8.3 договору сторони, відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
Позивач розрахував пеню за періоди з 01.10.08 по 10.12.08 в сумі 3878 грн. 65 коп., з 11.12.08 по 31.12.08 в сумі 735 грн. 02 коп., з 01.01.09 по 15.06.09 в сумі 6117 грн. 37 коп., з 16.06.09 по 12.08.09 в сумі 1925 грн. 50 коп., з 12.08.09 по 14.10.09 в сумі 735 грн. 31 коп., що складає 13391 грн. 85 коп.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.
Частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Виходячи з умов п.5.3 договору відповідач зобов’язаний перерахувати на користь позивача до 24.04.08 кошти в сумі 11644 грн. 82 коп. та до 01.10.08 кошти в сумі 46579 грн. 30 коп.
З урахуванням часткової оплати товару в сумі 2180 грн. 00 коп., з урахуванням умов договору та наведених норм права, пеня підлягає стягненню за період нарахування з 01.10.08 по 31.03.09, що складає 8004 грн. 02 коп., в сумі 5489 грн. 33 коп. пеня до стягнення не підлягає задоволенню за безпідставністю вимог у цій частині.
За умовами п.8.4 договору сторони встановили, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.
Заявлений до стягнення штраф у сумі 8406 грн. 76 коп., складає 15% від загальної суми простроченої заборгованості, тобто від 56045 грн. 12 коп. та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо зменшення місцевим господарським судом розміру штрафу до 4203 грн. 38 коп., пені до 6746 грн. 68 коп. судова колегія вважає наступне.
Відповідно до п.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарським судом Луганської області зазначено лише про відсутність значних збитків для позивача та те, що заявлені до сплати штраф та пеня надмірно великі для відповідача, але не взято до уваги майновий стан позивача, ступінь виконання зобов’язання боржником, оскільки за період з жовтня 2008 року заборгованість не зменшена відповідачем.
Місцевим господарським судом вірно, з посиланням на ст. 124 Конституції України, п.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, абзац 1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” зроблено висновок, що майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобов’язання.
Щодо стягнення витрат по оплаті послуг адвоката, господарським судом Луганської області вірно зазначено, що визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Для виконання даного договору позивач видав довіреність на ім’я ОСОБА_5, який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.08 та на підставі наказу №5 від 08.01.08 по особовому складу є працівником виконавця, здійснював підготовку й написання позову та розрахунків до нього про що свідчать його підписи.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 56045 грн. 12 коп., 3% річних в сумі 1056 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8600 грн. 40 коп., штрафу в сумі 8406 грн. 76 коп., пені в сумі 8004 грн. 02 коп. У частині стягнення курсової різниці у сумі 32850 грн. 12 коп., пені у сумі 5489 грн. 33 коп. у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з сплати державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати з оплати послуг адвоката покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Луганської області від 25.01.10 у справі №19/301 підлягає скасуванню частково.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.
Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” Фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 слід повернути державне мито в сумі 67 грн. 75 коп., що зайве сплачене квитанцією № 00667 від 11.02.2010.
Керуючись ст.ст.49, 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Луганської області від 25 січня 2010 року у справі №19/301 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25 січня 2010 року у справі №19/301скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” вул.Ямська, б. 28А, м.Київ, (проспект Академіка Глушкова, б.1, павільйон №60 м.Київ), код 25591321 заборгованість в сумі 56045 грн. 12 коп., 3% річних в сумі 1056 грн. 64 коп., інфляційні нарахування в сумі 8600 грн. 40 коп., штраф в сумі 8406 грн. 76 коп., пеню в сумі 8004 грн. 02 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 3408 грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 821 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 80 грн. 44 коп.
6. У частині стягнення курсової різниці у сумі 32850 грн. 12 коп., пені у сумі 5489 грн. 33 коп. у задоволенні позовних вимог відмовити.
7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” вул.Ямська, б. 28А, м.Київ, (проспект Академіка Глушкова, б.1, павільйон №60 м.Київ), код 25591321 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 164 грн. 25 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
8.Повернути Фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито в сумі 67 грн. 75 коп., що зайве сплачене квитанцією №00667 від 11.02.2010, яка знаходиться в матеріалах справи.
Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Журавльова
Суддя Т.М. Баннова
Суддя К.І. Бойченко