Справа №22ц-2032 Головуючий у 1 інстанції – Груіцька Л.О.
Категорія – 52 Доповідач - Санікова О.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колхозний ринок» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2008 року, яким йому відмовлено у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колхозний ринок» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 139 грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; вважає, що висновок суду про те, що він мав меншу продуктивність праці порівняно з іншими контролерами ринку з посиланням на протокол засідання трудового колективу та щомісячні звіти виручки контролерів не ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному дослідженні обставин справи, є помилковим і неправомірним.
У судове засідання апеляційного суду сторони не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року працював у ТОВ «Колхозний ринок» продавцем, а з 1 серпня 1997 року - контролером. Має двох дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, має вищу освіту.
Наказом по Товариству №30 від 26 лютого 2008 року з 1 травня 2008 року оголошено скорочення чисельності контролерів у зв’язку із зменшенням об’єму роботи контролерів.
На засіданні трудового колективу ТОВ «Колхозний ринок» 27 лютого 2008 року вирішено скоротити штатну одиницю контролера ОСОБА_1, оскільки він має нижчу продуктивність праці.
Відповідно до повідомлення на ім»я ОСОБА_1 про скорочення, яке є додатком до наказу № 31 від 28 лютого 2008 року, та акту від 29 лютого 2008 року, ОСОБА_1 був попереджений про звільнення.
Відповідно до протоколу засідання профспілки від 9 квітня 2008 року надана згода на звільнення ОСОБА_1 з 1 травня 2008 року у зв’язку із скороченням.
Наказом ТОВ «Колхозний ринок» від 30 квітня 2008 року №57-к ОСОБА_1 звільнений з посади контролера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.
Судом також встановлено, що згідно штатного розпису станом на 1 січня 2008 року у штаті ТОВ «Колхозний ринок» рахувалося 10 контролерів, після проведення звільнення, тобто станом на 1 травня 2008 року – 9 контролерів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу на рішення суду і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що у судовому засіданні не встановлено об’єктивних доказів та передбачених законом підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; скорочення одиниці контролера, яку займав позивач, проведено відповідно до діючого законодавства. При цьому суд не погодився з доводами, викладеними ОСОБА_1 в позовній заяві про те, що він має переважне право на залишенні його на роботі, оскільки має вищу кваліфікацію (вища освіта),більший трудовий стаж та має трьох дітей, посилаючись на те, що відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційними вимогами до контролера ринку є: базова загальна освіта та прискорене курсове або індивідуальне навчання з формування відповідних умінь і навичок для використання роботи контролера ринку, без вимог до стажу роботи, тому вища освіта, відповідно до якої він є інженером, та його стаж роботи не впливають на кваліфікацію контролера ринку, до того ж усі контролери ринку мають як мінімум базову загальну освіту і пройшли прискорене індивідуальне навчання з формування відповідних умінь та навичок для виконання роботи контролера ринку, а відповідно до протоколу засідання трудового колективу було вирішено скоротити саме ОСОБА_1 у зв’язку з нижчою продуктивністю праці.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.2 зазначеної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перевага в залишенні на роботі надається категоріям працівників, визначених пп. 1-9 цієї статті, але за рівних умов продуктивності і кваліфікації.
Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як роз’яснено у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів” (з наступними змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов’язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом наказом № 27 від 5 березня 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Колхозний ринок» на посаду продавця; наказом № 64 від 1 серпня 1997 року переведений на посаду контролера Критого ринку.
Наказом по підприємству № 30 від 26 лютого 2008 року у зв’язку із скороченням об’єму робіт по справлянню ринкового збору і плати за торгівельні місця на території ринку із штатного розпису Критого ринку з 1 травня 2008 року виключена одна посада контролера. Про звільнення з 1 травня 2008 року за ч. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 був повідомлений, а наказом № 57-к від 30 квітня 2008 року – звільнений за скороченням штату.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату.
Так, станом на 1 січня 2008 року по ТОВ «Колхозний ринок» затверджений штат у кількості 95 одиниць з місячним фондом заробітної плати 161545 грн.; при цьому у штатному розкладі значилось 10 одиниць контролерів ринку.
Станом на 1 травня 2008 року по ТОВ «Колхозний ринок» затверджений штат у кількості 94 одиниці з місячним фондом заробітної плати 159470 грн.; при цьому у штатному розкладі значилося 9 одиниць контролерів ринку.
Зібраними по справі доказами не встановлено, що на час попередження про звільнення і звільнення ОСОБА_1 вакантних посад на підприємстві не було і прийом працівників на постійні посади не здійснювався.
Судом першої інстанції перевірено додержання відповідачем положень ст. 42 КЗпП України і встановлено, що ОСОБА_1 мав нижчу продуктивність праці ніж інші контролери ринку. Такі висновки зроблені на підставі наданих відповідачем довідки і аналізу продуктивності праці контролерів ринку за 2007 рік, а також щомісячних звітів про роботу контролерів (а.с. 50, 62-79, 114). З зазначених документів вбачається, що контролерами Критого ринку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за 2007 рік зібрано виручки з однією торгівельної точки відповідно 2835 грн. (при розмірі дільниці 340 торгівельних точок), 2811 грн. (при розмірі дільниці 315 торгівельних точок), 2851 грн. (при розмірі дільниці 325 торгівельних точок), 2855 грн. (при розмірі дільниці 170 торгівельних точок), а ОСОБА_1 – 2361 грн. (при розмірі дільниці 115 торгівельних точок).
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначені документи не можуть бути доказами показників продуктивності праці стосовно нього, оскільки продуктивність праці – це економічний показник, який характеризує кількість виробленої продукції за одиницю часу, тому не може бути застосований при оцінці роботи контролерів ринку, є безпідставними, оскільки поняття продуктивності праці включає в себе не тільки відомості про норму виробітку, а і показник якості роботи.
Згідно посадової інструкції контролера ринку його обов’язками серед інших є здійснення розрахунку по справлянню ринкового збору і плати за надані послуги через каси ринку. Надані відповідачем документи, як правильно визначив суд першої інстанції, свідчать про те, що ОСОБА_1 мав самий менший показник справляння ринкового збору з одного торгівельного місця, тобто саму низьку якість роботи. При цьому судом першої інстанції не встановлено, що за відповідачем було закріплено за ОСОБА_1 менше торгівельних місць ніж за іншими контролерами, тому він мав самий менший показник виручки, оскільки сторонами на підтвердження цих обставин не надано ніяких доказів; позивач у судові засідання апеляційного суду не з»являється і зазначених обставин не спростував.
Доводи апеляційної скарги про те, що щомісячні звіти не є офіційним документом, оскільки ні за якими офіційними звітами не проходять та сфальсифіковані відповідачем також є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, а фальсифікація наданих відповідачем документів не доведена.
Доводи апеляційної скарги про те, що прийнятий судом першої інстанції в якості доказу протокол засідання трудового колективу не є належним доказом по даній справі також є безпідставними, оскільки низька продуктивність праці позивача доведена іншими зібраними по справі доказами, а думка трудового колективу тільки підтверджує такий висновок.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача було здійснено з дотриманням норм КЗпП України. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 40, 42,43 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307,308, 313,314,315,317 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: