А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

Справа № 22ц-3058                                 Головуючий по першій

                   2010 рік                                            інстанції Тімошенко Н.В.

                                                                             Суддя-доповідач  Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    12 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі

головуючого судді Лобова О.А.,  

суддів Петренка В.М., Новохатньої В.А.

при секретарі Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скарги ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 лютого 2010 року в справі за позовом прокурора Великобагачанського району Полтавської області в інтересах держави в особі Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5  про скасування рішення третейського суду.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року прокурор Великобагачанськго району Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону».

Заявлені вимоги мотивовані тим, що рішенням третейського суду від 08 травня 2008 року затверджена мирова угода, згідно якої здійснене відчуження нерухомого майна – земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є прямим порушенням встановленої законом заборони на відчуження земель.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 09 лютого 2010 року позов задоволений: скасоване рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 08 травня 2008 року у справі №18-2ц/2008 про затвердження мирової угоди, згідно якої за ОСОБА_4    визнане право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

ОСОБА_3, представник за довіреністю ОСОБА_4, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, заяву прокурора залишити без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд прийняв до провадження позов прокурора за відсутності на те передбачених законом підстав.

Висновки суду про незаконність рішення третейського суду суперечать положенням ЗУ «Про третейські суди» у редакції, що діяла на час вирішення спору.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

    З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючого третейського суду при корпорації «Сила закону» від 08 травня 2008 року затверджена мирова угода між сторонами по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Згідно затвердженої рішенням третейського суду мирової угоди у рахунок погашення боргу на суму 40 000 грн. за договором безпроцентної позики від 17 вересня 2007 року ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_4 належні йому на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98 га. і 2,69 га.  

    Встановивши наведені фактичні обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов правильного висновку про задоволення позову прокурора.

    При цьому суд першої інстанції виходив з того, що затверджена судом мирова угода суперечить вимогам закону, зокрема положенням ЗК України щодо заборони відчуження у будь-який спосіб земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

    Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та ґрунтується на законі.

    Твердження апеляційної скарги про те, що редакція Закону №1701, яка діяла до 31 березня 2009 року, не містила норм, які б надавали прокурору право оскаржити рішення третейського суду з підстав, зазначених у позові, не заслуговує уваги з наступних підстав.

    Згідно ст.4 ЗУ «Про третейські суди» №1701 від 11 травня 2004 року (надалі – «Закон №1701») у редакції, що діяла до 31 березня 2009 року, одним з принципів діяльності третейського суду є законність.  

    Відповідно до п.14 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України забороняється відчуження у будь-який спосіб земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

    Наведене положення закону з урахуванням норми ч.1 ст.14 Конституції України однозначно вказує на наявність пріоритетного інтересу Держави у питанні дотримання мораторію щодо відчуження земельних ділянок.

    Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням третейського суду фактично узаконене відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва усупереч наявній забороні, встановленій законом.

    За таких обставин, відповідно до п.2 ч.1 ст.5, п.6 ч.2 ст.20, ст.36-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789 від 05 листопада 1991 року звернення прокурора з позовом про скасування рішення третейського суду було правомірним та обґрунтованим.

    Отже, враховуючи встановлений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, слід вважати, що буквальне дотримання судами положень Закону №1701 у редакції, що діяла до 31 березня 2009 року, зумовлює наслідки, які є повністю несумісними з функцією суду як органу, завданням якого є захист прав і свобод людини.

    Безпідставним є також посилання апеляційної скарги на положення ст.600 ЦК України, оскільки припинення зобов?язання шляхом зарахування відповідно до ст.526 ЦК України має здійснюватися відповідно до вимог закону.

         Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення  суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

    Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315, ст.319  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 лютого 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                    Головуючий                                                О.А. Лобов

Судді _____________В.М. Петренко    _______________В.А. Новохатня