Справа № 22ц-3718 Головуючий у 1 інстанції Добнєв С.С.
Категорія 53 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
27 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватні вироби» на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 березня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до підприємства легкої промисловості «Ватні вироби», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку, зобов’язання видати трудову книжку, зобов’язання довести до служби зайнятості населення відомості про звільнення працівника та видати довідку про розмір заробітної плати,-
Керуючись ст.ст. 303-304, 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватні вироби» задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 березня 2008 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, зобов’язання видати трудову книжку, зобов’язання довести до служби зайнятості населення про звільнення робітників, видати довідку про розмір заробітної плати відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді:
В С Т А Н О В И В:
У березні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ватні вироби» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги та заборгованості по оплаті за роботу у неробочі та святкові дні, посилаючись на те, що з 25 лютого 2003 року вона працювала у без балансовому регіональному представництві підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» на посаді бухгалтера з окладом згідно штатного розпису 900 грн., за сумісництвом на посаді прибиральниці з окладом 50 грн. та на посаді комірниці з окладом 600 грн. З 1 липня 2004 року по 1 квітня 2005 року їй не виплачувалась заробітна плата, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 13 950 грн. За весь період роботи їй не оплачувалась праця у святкові та вихідні дні; за роботу у ці дні склалася заборгованість у сумі 3100 грн. За весь період роботи їй не надавалися відпустки, тому вона має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток за 48 днів в сумі 3100 грн.
У зв»язку із систематичним порушенням адміністрацією законодавства про працю 22 березня 2005 року вона направила керівнику заяву про звільнення її з роботи з 1 квітня 2005 року, але її заява не задоволена. На підставі ст. 44 КЗпП України підприємство повинно виплатити їй вихідну допомогу в сумі 4650 грн. Тому просила стягнути заборговані їй суми у загальному розмірі 24800 грн.
24 червня 2005 року позивачка звернулася із додатковим позовом про стягнення заробітної плати, посилаючись на те, що відповідач проігнорував її заяву про звільнення, направлену 22 березня 2005 року, не видав їй копію наказу про звільнення, належно оформлену трудову книжку, не провів повний розрахунок та не видав довідку про заробітну плату, не попередив службу зайнятості про вивільнення працівника, тому вона вважається такою, що не звільнена з підприємства і має право на отримання заробітної плати. Просила, крім раніше заявлених позовних вимог, стягнути заробітну плату з відповідача за квітень 2005 року в сумі 1550 грн. та в подальшому стягувати заробітну плату по 1550 грн. щомісячно до дня прийняття рішення судом.
3 серпня 2005 року, 5 жовтня 2005 року та 10 грудня 2007 року позивачка подала заяви про уточнення та доповнення позовних вимог та зазначала, що у судовому засіданні їй стало відомо про те, що наказом відповідача від 30 червня 2004 року філія підприємства у м. Донецьку була закрита. З цим наказом ні вона, ні інші працівники ознайомлені не були. Також їй стало відомо під час розгляду справи, що роботодавець не визнає того факту, що вона працювала на підприємстві. Тому просила поновити її на роботі в ТОВ «Ватні вироби» бухгалтером та за суміщенням посад комірником і прибиральницею з 1 березня 2003 року, зобов’язати відповідача видати їй довідку про роботу на підприємстві та про розмір заробітної плати, зобов’язати відповідача видати належно оформлену трудову книжку із зазначенням періоду роботи на даному підприємстві з 1 березня 2003 року по момент видачі трудової книжки та стягнути середню заробітну плату за увесь час вимушеного прогулу, бо моментом звільнення вважається момент видачі трудової книжки, зобов’язати відповідача довести до служби зайнятості в куйбишевському районі м. Донецька відомості про вивільненого працівника для постановки його на облік, зобов’язати відповідача провести повний розрахунок, а саме стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 1 липня 2004 року по 1 травня 2005 року в сумі 15500 грн., середній заробіток або компенсаційні виплати згідно ст. 117 КЗпП України з 1 травня 2005 року по 1 березня 2008 року в сумі 52700 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного окладу по ст. 44 КЗпП України в сумі 4650 грн., заборгованість по оплаті роботи у вихідні та святкові дні в сумі 3100 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 2003 року по 2008 рік в сумі 7858 грн. 50 коп., а всього 83858 грн. 50 коп.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 березня 2008 року позов задоволений: зобов’язано директора ТОВ «Ватні вироби» видати належно оформлену трудову книжку ОСОБА_2 з записом , що вона працювала на підприємстві ТОВ «Ватні вироби» в якості бухгалтера з 25 лютого 2003 року по 11 березня 2008 року; стягнуто на користь ОСОБА_2 з підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по заробітній платі за період з 1 липня 2004 року по 1 квітня 2005 року за 10 місяців роботи бухгалтером в сумі 9000 грн., за 10 місяців роботи комірником 6000 грн., за 10 місяців роботи прибиральницею 500 грн., середній заробіток за невикористану відпустку за період з 25 березня 2003 року по 11 березня 2008 року в сумі 7858 грн. 50 коп., за працю у дні відпочинку 3100 грн., вихідну допомогу при звільненні 4650 грн., за затримку заробітної плати з 1 травня 2005 року по 11 березня 2008 року 52700 грн., а всього 83808 грн. 50 коп., судовий збір в дохід держави в сумі 838 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвали нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивачка і третя особа заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка 3 березня 2003 року звернулася із заявою, адресованою директору підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» про прийняття її на роботу на посаду бухгалтера з окладом 900 грн., за сумісництвом на посаду комірника з окладом 600 грн. та прибиральниці офісу з окладом 50 грн. На зазначеній заяві третьою особою ОСОБА_3 – керівником структурного без балансового підрозділу ПЛП «Ватні вироби» була поставлена резолюція «Не заперечую». Наказ про прийняття на роботу не видавався, однак позивачка була фактично допущена до роботи на посаду головного бухгалтера, комірника, що підтверджується наданими суду товарно-транспортними накладними, податковими накладними, численними договорами купівлі-продажу, укладеними відповідачем з іншими установами та фізичними особами, деякі з цих документів підписані позивачкою, як бухгалтером ТОВ. Посадова інструкція комірника та бухгалтера структурного без балансового підрозділу в Донецькому регіоні ПЛП «Ватні вироби» у вигляді ТОВ підписані ОСОБА_2, тому суд не прийняв до уваги заперечення відповідача про те, що позивачка не приймалась на роботу до відповідача та не працювала за трудовим договором та вважав, що зазначені докази доводять обґрунтованість позовних вимог.
Проте такі висновки суду є помилковими.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства. Установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається як правило у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватні вироби» зареєстроване 4 лютого 1998 року Приморською районною державною адміністрацією Одеського міського виконавчого комітету, розташоване за адресою: м. Одеса, пр.. Шевченка, 31.
Наказом директора підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Ватні від 20 лютого 2003 року створено безбалансове регіональне представництво у м. Донецьку; наказом від 3 березня 2003 року ОСОБА_3 прийнято на посаду заступника директора безбалансового регіонального представництва.
Наказом №20 від 20 жовтня 2003 року директор підрозділу ОСОБА_3 призначений відповідальним за використання та зберігання печатки ПЛП»Ватні вироби» ТОВ «№1. Для накладних».
3 березня 2003 року з ОСОБА_3 укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
З матеріалів справи також вбачається, що при відкритті представництва ТОВ «Ватні вироби» у Куйбишевському районі м. Донецька цей підрозділ не був поставлений на облік платників окремих податків, у тому числі податків з доходу фізичних осіб.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що вона працювала у безбалансовому регіональному представництві підприємства легкої промисловості «Ватні вироби» на посаді бухгалтера та на посадах комірника і прибиральниці за сумісництвом з 25 лютого 2003 року і до липня 2004 року отримувала за це заробітну плату.
Проте як вбачається з наданої відповідачем довідки з 18 жовтня 1993 року по 4 серпня 2003 року ОСОБА_2 працювала на посаді старшого контролера-ревізора, провідного контролера-ревізора Контрольно-ревізійного відділу в м. Донецьку Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області і була державним службовцем. Зазначені обставини підтвердила у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 з урахуванням зазначеної довідки уточнила, що на зазначених посадах вона працювала з 5 серпня 2003 року, а з 25 лютого по 4 серпня 2003 року тільки допомагала своєму чоловікові ОСОБА_3, який був призначений на посаду директора безбалансового підрозділу ПЛП «Ватні вироби», не перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Ватні вироби»; на підписанні нею накладних, договорів і інших документів як головним бухгалтером наполягало керівництво основного підприємства, хоча фактично на вказаному підприємстві не працювала, тому вона підписувала їх.
Обгрунтовуючи свої доводи про укладення трудового договору з ТОВ «Ватні вироби» ОСОБА_2 посилалася на те, що 3 березня 2003 року вона написала заяву про прийняття на роботу на посаду бухгалтера, а також за сумісництвом на посади комірника і прибиральниці, на якій ОСОБА_3 зробив відповідну резолюцію про свою згоду і яку вона разом з трудовою книжкою передала директору ТОВ «Ватні вироби» в березні 2003 року, коли він знаходився у Донецькому представництві. Вказана заява знаходиться на а.с. 13, т.1.
Проте зазначені обставини заперечував у судовому засіданні апеляційного суду колишній директор ПЛП «Ватні вироби» ОСОБА_1, пояснивши, що ОСОБА_2 ніколи в штаті підприємства не працювала, ніяких заяв про прийняття на роботу йому не подавала. На роботу директором безбалансового підрозділу в м. Донецьку був прийнятий її чоловік ОСОБА_3 і тільки з ним він мав виробничі стосунки, тільки йому платив заробітну плату.
Апеляційний суд вважає зазначені доводи ОСОБА_2 про те, що вона знаходилася у трудових відносинах, не переконливими, оскільки її заява від 3 березня 2003 року знаходиться в матеріалах справи і ніколи на основному підприємстві не знаходилася; заява написана у той час, коли ОСОБА_2 не працювала на підприємстві; заяв про прийняття її на роботу з 5 серпня 2003 року вона не писала.
Тому у суду першої інстанції не було підстав зробити висновок про те, що ОСОБА_2 взагалі перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Ватні вироби» і, зокрема з 25 лютого 2003 року.
З огляду на встановлені обставини у суду апеляційної інстанції немає підстав вважати достовірними доводи ОСОБА_2 про те, що вона працювала у штаті відповідача з 5 серпня 2003 року.
Докази, на які посилалася позивачка – копії накладних, копії договорів купівлі-продажу та посадові інструкції бухгалтера та комірника, розписки ОСОБА_6 про отримання коштів, квитанції оплати коштів у банк та інші копії фінансових документів не можуть свідчити про укладення з позивачкою трудового договору, про домовленість між сторонами про зобов’язання позивачкою виконувати певну роботу, визначену договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. Закон передбачає визнання трудового договору укладеним тоді, коли працівник фактично був допущений до роботи особою, яка повноважна приймати таке рішення. З посадової інструкції керівника структурного безбалансового підрозділу в Донецькому регіоні ПЛП «Ватні вироби» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в його обов’язки входило лише підбір та розстановка кадрів. Відповідно до Статуту ТОВ «Ватні вироби» найм на роботу, звільнення, видання наказів здійснює директор. У судовому засіданні обоє – і ОСОБА_2, і ОСОБА_3 наполягали на тому, що до роботи її допустив саме керівник ТОВ «Ватні вироби» ОСОБА_1
У судовому засіданні апеляційного суду третя особа ОСОБА_3 пояснив, що в його повноваження не входило видання наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2, тому він і не видавав наказ про її прийняття, чому цього не зробив директор ПЛП «Ватні вироби» йому не відомо. Колишній директор ПЛП «Ватні вироби» ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що кандидатура ОСОБА_2 на посаду бухгалтера, комірника, прибиральниці з ОСОБА_3 не погоджувалася і йому не було відомо, що вона виконує обов’язки цих працівників як штатний працівник, він знав ОСОБА_2 як дружину ОСОБА_3 і що вона допомагає йому по роботі.
Є безпідставними висновки суду і доводи ОСОБА_2 про те, що вона працювала комірником, оскільки зазначена посада передбачає укладення договору про матеріальну відповідальність, але такий договір з ОСОБА_2 не укладався, а укладався тільки з ОСОБА_3
Наявні в матеріалах справи копії накладних, квитанцій з підписом ОСОБА_2, а також заповнені нею бланки договорів купівлі-продажу в період з серпня 2003 року також не свідчать про наявність саме трудових відносин, оскільки такі документи ОСОБА_2 підписувала і до серпня 2003 року, коли, як вона сама підтвердила, вона не працювала на підприємстві, тому різниці між ними немає і крім того, всі фінансово-бухгалтерські документи зосереджувалися у основному підприємстві. А у судовому засіданні апеляційного суду колишній директор ПЛП «Ватні вироби» ОСОБА_1 надав копії накладних за квітень, травень, червень 2004 року, з яких вбачається, що всі вони підписані директором безбалансового підрозділу ОСОБА_3 і підпису ОСОБА_2 на них немає.
Не є доказами на підтвердження наявності трудових відносин між ОСОБА_2. і відповідачем і посадові інструкції бухгалтера, комірника, на яких стоїть підпис ОСОБА_2 з датою ознайомлення 29 вересня 2003 року, оскільки як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 такі інструкції дійсно передавалися ОСОБА_3, але тільки як документи для ознайомлення тих працівників, які будуть у майбутньому прийняті на ці посади, сам по собі підпис ОСОБА_2 на них не свідчить про те, що вона була прийнята на роботу на ці посади. А з врахуванням того, що керівником безбалансового підприємства був ОСОБА_3 – чоловік ОСОБА_2, у якого була печатка ПЛП «Ватні вироби» ТОВ «№1. Для накладних», а також з врахуванням наявності конфлікту між ОСОБА_3 і ТОВ «Ватні вироби», апеляційний суд також вважає, що сам факт наявності підписів на інструкціях при відсутності інших переконливих доказів перебування сторін у трудових відносинах не може бути прийнятий як достовірний доказ укладення ОСОБА_2 трудового договору з ТОВ «Ватні вироби».
Не є також доказами, що підтверджують наявність трудових відносин і копія записки на а.с. 51, т.1, у якій ОСОБА_7 просить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забезпечити загрузку автомобіля 29 квітня продукцією, що залишилася на складі, а також записка щодо посадових окладів м. Донецька на а.с. 41, т.1, яку позивачка називає штатним розписом. Як пояснив у судовому засіданні колишній директор ПЛП «Ватні вироби» ОСОБА_1 ОСОБА_3 приїжджав до нього для обговорення питань подальшого планування роботи підрозділу підприємства в м. Донецьку, добре знав його дружину, знав також, що вона йому допомагає як чоловіку. Записка, в якій зазначені посадові оклади бухгалтера, комірника, прибиральниці – це планування у майбутньому найняти працівників на роботу у представництво в Донецьку. Але у зв’язку з його нерентабельністю фактично набір працівників керівником ОСОБА_3 так і не відбувся.
Показання свідків про те, що вони бачили ОСОБА_2 у офісі та на складі та про те, що вона була бухгалтером представництва за умови відсутності належних доказів щодо прийняття позивачки на роботу, умов трудового договору, розпорядку робочого дня не є належними доказами на підтвердження наявності трудових відносин між нею і відповідачем, оскільки про ці обставини їм відомо з її слів.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підкреслював, що свідки знають про трудові відносини ОСОБА_2 з підприємством через те, що вони самі перебували у трудових відносинах з підприємством, але належних доказів їх перебування у трудових відносинах немає, а підприємство цей факт заперечує.
Посилання позивачки на порушення законодавства про працю, виявлені у ТОВ «Ватні вироби» територіальною державною інспекцією праці в Одеській області не доводить наявності трудових відносин між сторонами у даній справі. Аналіз цього документу свідчить про те, що на ТОВ «Підприємство легкої промисловості «Ватні вироби» проводилася перевірка дотримання законодавства про працю за дорученням прокуратури Одеської області, але з акту перевірки вбачається, що серед працюючих на цьому підприємстві прізвища ОСОБА_2 немає, при цьому встановлені порушення відносно колишнього працівника – заступника директора по безбалансовому представництву у м. Донецьку ОСОБА_3
Крім того, ОСОБА_3 як керівник безбалансового підприємства повинен був сам організувати облік робочого часу підлеглих працівників, але суду першої інстанції, як і суду апеляційної інстанції табель обліку робочого часу наданий не був і, як він сам пояснив, він його і не вів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 отримував заробітну плату на самому підприємстві ТОВ «Ватні вироби» і за її отримання розписувався у відповідних відомостях і він же підтвердив, що ОСОБА_2 ніколи у відомостях про отримання зарплати не розписувалася і зарплату вона отримувала не у головному підприємстві, а від нього. Само підприємство заперечує факт отримання заробітної плати ОСОБА_2
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 1 липня 2004 року по 1 травня 2005 року та інші виплати передбачені трудовим законодавством.
Проте задовольняючи зазначені позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Але, як вбачається з матеріалів справи наказом від 30 червня 2004 року ліквідовано безбалансове регіональне представництво у м. Донецьку у зв»язку з нерентабельністю і з того часу робота на зазначеному підприємстві фактично не виконувалася. ОСОБА_2 не надано відомостей про те, що в цей час вона виконувала будь-яку роботу в інтересах підприємства.
Звертаючись до суду з позовом про зобов’язання ТОВ «Ватні вироби» видати трудову книжку, ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала доказів того, що трудову книжку вона віддавала на зазначене підприємство, а представник відповідача заперечує факт находження трудової книжки ОСОБА_2 на підприємстві.
За таких обставин висновки суду про задоволення позову ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст.ст. 21, 24, 116 КЗпП України, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.