Справа № 22ц-3305 Головуючий у 1 інстанції Писанець Н.В.
Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2010 року за акціонерного товариства «Індустріально-експертний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2010 року, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» задоволені: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором № 191/413691 від 9 липня 2008 року в розмірі 133033 грн. 33 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1328 грн. 75 коп. і витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилаються на порушення вимог матеріального права і, зокрема на те, що судом не застосовані норми законодавства, що мали бути застосовані до взаємовідносин, зокрема тих, що регулюють реалізацію позикодавцем права наданого йому ч.2 ст. 1050 ЦК України; вважають, що відсутні підстави для задоволення позову в частині дострокового повернення кредиту, оскільки строк для дострокового повернення кредиту не настав, бо такий термін у відповідності з умовами договору настає через 33 дні з моменту направлення вимоги банком про дострокове погашення кредиту у повній сумі, але таке повідомлення банком не направлялося; задовольняючи позовні вимоги в частині солідарного стягнення суми боргу з боржника і поручителя суд першої інстанції проігнорував умови договору поруки від 9 липня 2008 року, зокрема п.1.2, у відповідності до якого строк виникнення зобов’язань за кредитним договором – не пізніше 8 липня 2015 року.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідачі підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 9 липня 2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» в особі філії «Донецька дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 191/413691, згідно якого ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 126060 грн. строком на 72 місяці – з 9 липня 2008 року до 8 липня 2014 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом.
Того ж дня, з метою забезпечення повернення кредиту, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно пп. 1.2, 2.1 якого поручитель на добровільних засадах прийняв на себе зобов’язання у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, відповідати в повному обсязі по зобов’язаннях позичальника та несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором.
У відповідності з графіком погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 зобов’язався повертати кредит щомісячно до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п.5.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених умовами договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Умови кредитного договору відповідач виконує не належним чином, а тому 25 березня 2009 року на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості за кредитом, але вимоги банку відповідачем не були виконані і станом на 1 лютого 2010 року заборгованість по кредиту становить 133033.33 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Індустріально-експортний банк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в порушення ст. 526 ЦК України та умов кредитного договору зобов’язання за кредитним договором не виконує, як боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання, а відповідач ОСОБА_2 несе солідарну з відповідачем відповідальність відповідно до положень ст. 554 ЦК України та умов договору поруки.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 9 липня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 191/413691, згідно умов якого ОСОБА_1 наданий кредит в розмірі 126060 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.2% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 8 липня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору 9 липня 2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» і ОСОБА_2 укладений договір поруки.
Як зазначає у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 до жовтня 2008 року він мав можливість щомісячно виплачувати по 2679 грн. 25 коп. в рахунок погашення кредиту згідно графіку. Але у зв»язку з фінансовою кризою з жовтня 2008 року заробітну плату почали виплачувати несвоєчасно і не в повному обсязі, тому він втратив можливість належним чином виконувати умови договору; крім того, він повинен був виплачувати кредит за кредитним договором, укладеним 14 травня 2007 року з «Кредитпромбанком».
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 визнав наявність боргу за кредитним договором.
Розглядаючи справу суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв зазначені доводи відповідача як підставу для звільнення від виконання зобов’язання, правильно визнавши їх неповажними і такими, що не підпадають під розділ 6 кредитного договору, яким передбачені конкретні обставини для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав законних підстав для стягнення всієї суми заборгованості є безпідставними, оскільки відповідно до умов договору у разі несплати Позичальником заборгованості за кредитом (частиною кредиту) згідно п. 1.1 цього договору та/або процентів згідно п. 2.4 цього договору протягом 30 днів Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій. Невиконання зобов’язання по погашенню простроченої заборгованості в термін 30 днів дає право Банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафу та пені.
Як вбачається з матеріалів справи 25 березня 2009 року банком було направлено повідомлення ОСОБА_1 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 10210 грн. 45 коп. Проте ОСОБА_1 не виконав вимоги банку. Листом від 8 грудня 2008 року ОСОБА_1 був повідомлений банком про те, що рішенням кредитного комітету від 2 грудня 2008 року йому відмовлено в наданні відстрочки платежу по договору кредиту і запропоновано внести черговий платіж по тілу кредиту в сумі 2869 грн. 91 коп. На цей лист ОСОБА_1 також не відреагував. До суду з позовом про примусове стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 всієї суми боргу АТ «Індустріально-експортний банк» звернулося 18 серпня 2009 року, а 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 був направлений лист з повідомленням про те, що співробітниками банку розпочата процедура щодо вилучення об’єкта застави для покриття заборгованості. Таким чином, про необхідність повернення всієї суми за кредитним договором ОСОБА_1 було відомо більш ніж за 30 днів до примусового стягнення боргу, а саме ухвалення рішення по справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було законних підстав для стягнення всієї суми за кредитним договором з ОСОБА_2 як поручителя також є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку, правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і вірно застосував норми матеріального права. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвалу апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: