Справа № 22ц-3558 Головуючий у 1 інстанції Ребров С.О.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Смроті Д.Є..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ДП «Укенерговугілля», яке наказом Міністерства палива та енергетики № 278 від 27 травня 2009 року перетворено у Державне підприємство «Регіональні електричні мережі», посилаючись на те, що 20 червня 2005 року у будинку за адресою: м. Донецьк, вул.. Димитрова, б.121, де він проживає разом зі своєю сім»єю, виникла пожежа, про що працівниками пожежної частини-17 складений акт, згідно якого причиною пожежі є перепад електричної напруги.
За фактом пожежі органами міліції 29 червня 2005 року винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи; згідно технічного висновку про причини пожежі інженера дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Донецькій області Кожокарь Р.Г. причиною пожежі є аварійний режим роботи стабілізатора напруги в результаті попадання в електромережу будинку підвищеної напруги.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» він є споживачем, який споживає і використовує електричну енергію, яка надається відповідачем.
Внаслідок пожежі було знищено і пошкоджено його майно, яке знаходилося у будинку, а сам будинок потребує суттєвого ремонту.
Згідно висновку спеціаліста від 19 серпня 2005 року вартість пошкодженого майна (меблів і інших предметів обіходу) склала 1284 грн. Згідно висновку експерта від 15 вересня 2005 року вартість відновлювального ремонту будинку складає 9504 грн.
За проведення оцінки вартості матеріальної шкоди ним понесені витрати в сумі 145 грн. і 350 грн., чим йому також спричинена матеріальна шкода.
В результаті пожежі йому спричинена також моральна шкода, оскільки пожежею знищені або пошкоджені практично всі особисті речі, які набувалися тривалі роки, що стало причиною глибокого шоку, значного психологічного дискомфорту і моральних переживань; крім того, у зв’язку з тим, що у будинку неможливо було проживати, він з сім»єю вимушений був проживати у знайомих з великою кількістю людей, в іншому районі міста, що завдавало значні незручності; крім щоденних звичних для нього турбот, він вимушений був займатися ремонтом будинку, придбанням необхідних матеріалів, ремонтом пошкодженого майна, що займало багато часу, а також додаткових фізичних і моральних зусиль. На підставі Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 11283 грн. і на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: стягнуто з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10788 грн., витрати, пов’язані з проведенням оцінки матеріальної шкоди в розмірі 495 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В апеляційній скарзі Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» просить скасувати рішення суду, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; вважає, що позивач не надав жодного належного доказу причинно-наслідкового зв»язку між пожежею, що сталася у його будинку та перепадом напруги в електричній мережі та взагалі не надав жодного доказу, що такий перепад мав місце в його будинку; в свою чергу відповідачем наданий акт про порушення позивачем правил користування електричною енергією для населення і судом він не спростований, але безпідставно не взятий до уваги; вважає також, що належним доказом причин пожежі може бути лише висновок відповідної судової експертизи, а висновок суду про те, що експертиза не була проведена з вини відповідача не відповідає дійсності; крім того, позивач не надав жодних доказів про те, що всі речі, включені до переліку матеріальних втрат, дійсно належать йому на праві власності з урахуванням того, що на час пожежі у будинку мешкали орендарі, тому суд повинен був з»ясувати, кому належать пошкоджені речі; задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди суд безпідставно послався на ст. 1167 ЦК України, а також на те, що позивач є людиною похилого віку та інвалідом другої групи.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши досліджені судом докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що пожежа, в результаті якої позивачу спричинена матеріальна шкода, виникла саме з вини відповідача, оскільки зібраними по справі доказами встановлений перепад напруги в електромережі, тому відповідач, як постачальник електроенергії повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися неможливо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, шкода, заподіяна життю, здоров»ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, перебував він чи не перебував у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем). Відповідальність перед споживачем за шкоду, зазначену в пункті 1 цієї статті, несе сторона, яка її заподіяла.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, а саме: електричної енергії, яка поставляється у будинок АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності.
Сторонами не оспорюється, а тому вважається встановленим факт того, що 20 червня 2005 року приблизно о 12 годині в зазначеному будинку сталася пожежа.
Згідно доданого до матеріалів справи технічного висновку про причини пожежі у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1, наданого 29 червня 2005 року інженером дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Донецькій області в результаті проведення огляду місця пожежі, вивчення обставин виникнення і виявлення пожежі була висунута єдина версія причини її виникнення – аварійний режим роботи електромережі будинку; інші версії обґрунтовано виключені; причиною пожежі став аварійний режим роботи стабілізатора напруги в результаті попадання в електромережу будинку підвищеної напруги.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Проте відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували зазначений технічний висновок.
Згідно висновку судової пожежно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 11 вересня 2006 року з огляду на відсутність необхідних вихідних даних, вирішити питання про безпосередню причину пожежі у будинку АДРЕСА_1, не має можливості. Як зазначено у висновку, проведення електро-технічної експертизи не входить в компетенцію судової пожежно-технічної експертизи. Проте відповідачем, який не згоден з причинами пожежі і яким було заявлено клопотання про проведення експертиз, не здійснено ніяких необхідних заходів по сприянню у проведенні зазначених експертиз.
Згідно довідки, наданої ДП «Регіональні електричні мережі» до суду апеляційної інстанції, журнали обліку робіт за нарядами та розпорядженнями, оперативний журнал та журнал обліку низьковольтних заявок на підприємстві відсутні у зв’язку із закінченням строку зберігання, інформація про перепади напруги по вул.. Димитрова на підприємстві відсутня.
Разом з тим, в матеріалах справи на а.с. 73 є повідомлення Державного підприємства «Укренерговугілля» жителям вулиці Димитрова на їх звернення, яким вони повідомляються, що для поліпшення надійності та якості електропостачання споживачів на третій квартал 2005 року Донецькою філією ДП «Укренерговугілля» заплановані роботи по ремонту ВЛ-0,4 кВ по вулиці Димитрова, що свідчить про неналежний стан електромережі по вулиці, де проживає позивач. Проте відповідачем не надано доказів здійснення зазначених ремонтних робіт, а допитані у судовому засіданні свідки пояснили, що в день, коли сталася пожежа у будинку відповідача, і у їхніх будинках був перепад напруги.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що пожежа у будинку позивача сталася з вини відповідача у зв’язку з неналежним наданням послуги по постачанню електричної енергії, тому спричинена позивачу матеріальна шкода повинна бути відшкодована відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу з посиланням на акт про порушення ним правил користування електричною енергією, є безпідставними, оскільки зазначений акт був складений 24 червня 2005 року, тобто після пожежі, тому не може бути належним доказом того, що пожежа сталася у зв’язку з тими порушеннями, які зазначені в акті, а саме: «підключення другого вводу від ізоляторів на вводі до будинку, ел.звонка, поза приладом обліку; ел. розетка у вітальній кімнаті згоріла , була підключена поза приладом обліку». Крім того, відповідачем не надано доказів того, що нарахована за цим актом сума збитків була сплачена позивачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено, що в результаті пожежі було пошкоджено саме його майно, також є безпідставними, оскільки наявність пошкодженого майна іншим особам відповідачем не доведена, а посилання на те, що воно могло належати орендарю будинку, в якому сталася пожежа, є припущенням. На підтвердження вартості і наявності пошкодженого майна позивачем наданий висновок спеціаліста з додатком таблиці огляду і оцінки, а також фотознімків майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.
Висновок суду, який він навів у своєму рішенні про те, що «усім на побутовому рівні відомо, що такий прилад (стабілізатор) саме захищає прилади від перенапруги, але не він не витримав великої напруги» і на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не впливає на правильність висновку про винність відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу, оскільки доведений іншими належними доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що стабілізатор міг стати причиною пожежі, оскільки придбаний не в спеціалізованому магазині і не мав відповідної технічної документації, сертифікатів відповідності також є припущеннями відповідача і належними доказами не підтверджені.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вважав, що діями відповідача йому завдані моральні страждання, оскільки він є людиною похилого віку, інвалідом другої групи і визначив розмір відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України з урахуванням тривалості розгляду справи, кризової економічної ситуації і статусу відповідач як державного підприємства.
Але судом першої інстанції не враховано, що позивачем пред’явлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів", яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами і яка передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров"я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством.
У справі не встановлено обставин, з якими закон пов"язує право ОСОБА_1 як споживача послуг, на відшкодування моральної шкоди. Як зазначав позивач у позовній заяві і не заперечував у судовому засіданні, під час пожежі його у будинку не було, тому вважати, що існувала загроза його життю чи здоров»ю, підстав немає. Тому його позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині спору про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1, 309 ч.1, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» задовольнити частково.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року змінити.
Рішення в частині спору про відшкодування моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: