Справа № 2-250/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 квітня   2010  року.

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого cудді            -  Сікан В.М.,      

з участю секретаря          -   Скирдін Е.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду  в смт.Попільня цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

 Позивачка у своїй позовній заяві вказує, що вона  з відповідачем по  справі перебувала  в зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають  сина –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого в свідоцтві про народження  записаний відповідач.

Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Інших утриманців не має.

Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти  на утримання дитини  в  розмірі 400 гривень щомісячно, до його повноліття .

    Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити, просила стягувати з  відповідача аліменти в твердій грошові сумі  в розмірі 300 гривень на місяць.

              Відповідач в судовому засіданні позов визнав, не заперечив проти стягнення з нього аліментів на утримання сина в твердій грошовій сумі, в розмірі 300 гривень щомісячно до повноліття сина, оскільки він ніде не працює і має мінливий, нерегулярний дохід.

      Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

    Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд,  дослідивши матеріали справи,  приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.02.2010 року,  шлюб між  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

     Згідно свідоцтва про народження серії  НОМЕР_2, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  є  ОСОБА_2.

     Як вбачається з довідки  виданої  Новоселицькою сільською  радою Попільнянського району Житомирської області № 1/2-23 від  05.01.2010 року,   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на повному утриманні своєї матері   ОСОБА_1.  

    Відповідач  в судовому засіданні  вказав що, на даний час він ніде не працює і має мінливий, нерегулярний дохід, також надав докази що , він  надсилав перекази на  ім”я дитини, проте нерегулярно.

Тому суд, вислухавши сторони, вважає що,  за даних обставин позов підлягає  задоволенню та з відповідача підлягають стягненню аліменти  на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень.

Згідно до ст.180  СК України, батьки зобов’язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 ч.3   СК України,  за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

    Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.      

     Керуючись   ст.ст. 3, 10, 57, 60,  88, ч.4 ст.130, 174, 212-215  ЦПК України ,  ст.ст. 180, 181, 182, 191 СК України,          

РІШИВ :

    Позов задовольнити .

    Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1 на користь  ОСОБА_1 аліменти на утримання  сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в  розмірі  300 гривень щомісячно, до його повноліття,   починаючи з  31.03.2010 року.  

    Стягнути з  ОСОБА_2 на користь держави 51 гривню  судового збору.

      Стягнути з ОСОБА_2 120 гривень  витрат з інформаційно-технічного забезпечення  розгляду   справи.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд.

Суддя    Попільнянського

районного суду                                                                        Сікан В.М.