У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 травня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Полтавської області на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

9 травня 1932 року народження,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України на 1 рік обмеження волі.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

         В апеляційному порядку справа не розглядалася.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що навесні 2004 року на своїй земельній ділянці в АДРЕСА_1вона посіяла та виростила снодійний мак для власних потреб, а 21 липня 2004 року працівники  міліції виявили та вилучили у неї 280 рослин цього маку.

         У касаційному поданні порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому прокурор посилається на те, що обмеження волі, згідно ч. 3 ст. 61 КК України, не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, за який їй призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.

Проте, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, суд не звернув уваги на те, що на момент винесення вироку засуджена досягла пенсійного віку, тобто їй виповнилося 62 роки, а тому покарання у виді обмеження волі, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, до неї застосуванню не підлягало.

Не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 й покарання у виді штрафу та арешту, передбачені санкцією ч. 1 ст. 310 КК України, оскільки від покарання у виді обмеження волі її було звільнено на підставі ст. 75 КК України, тоді як до штрафу та арешту звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується.

Тому враховуючи, що до ОСОБА_1 з урахуванням її віку не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі, а також інші покарання, зазначені в санкції ч. 1 ст. 310 КК України, відповідно до вимог ст. 7 КПК України вирок суду щодо неї підлягає зміні, а вона звільненню від покарання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з нього рішення суду про призначення засудженій покарання у виді обмеження волі строком на один рік із застосуванням ст. 75 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 310 КК України зі звільненням від покарання.

С У Д Д І :

Міщенко С.М.                       Кармазін Ю.М.              Нікітін Ю.І.