НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року      справа № 2-а-235/10    м. Нововолинськ

Нововолинський міський суду Волинської області в складі головуючого судді Свередюка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду  України в місті Нововолинську про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої  щомісячної  державної допомоги  дітям війни, —

встановив:

18 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Просить поновити встановлений законом строк для звернення з позовом до суду та зобов’язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року та за 9 місяців 2008 року і виплатити її в розмірі 3600 грн.        

До початку судового розгляду позивач подав до суду письмову заяву в якій просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити.

Представник відповідача до початку судового розгляду справи подав до суду заперечення проти позову та письмову заяву в якій позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Просить суд в задоволенні позову відмовити та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.  

Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити частково.

В запереченні проти позову відповідач адміністративний позов не визнав пояснивши, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2006-2007 років та за 9 місяців 2008 року не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 01 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи також і те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Нововолинську, протягом 2006-2007 років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_1, виданим відділом пенсійного забезпечення в м. Нововолинську 05 липня 2001 року, із проставленим у ньому штампом "Дитина війни" (а.с.4) та довідкою відповідача №318  від 04 березня 2010  року (а.с.10).

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії, щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.                            

Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 09 липня 2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, то суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 січня до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни за період 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нововолинську, де позивач перебуває на обліку.

На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.

        Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) підвищення пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати тридцяти відсоткової надбавки до  пенсії дітям війни, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються вищевказаних виплат у 2006 році до задоволення не підлягають.

         Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року №489-5, був  затверджений прожитковий мінімум  на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня-380 гривень, з 1 квітня-387 гривень, з 1 жовтня-395 гривень.

         Зазначена стаття була змінена згідно Закону України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня-380 гривень, з 1 квітня-406 гривень, з 1 жовтня-411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті. Збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп. та 415 грн.11 коп.

         Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня-470 гривень, з 1 квітня-481 гривень, з 1 липня-482 гривень, з 1 жовтня-498 гривень.

      Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    Суд, також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України виконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

         Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю відповідача.

    За таких обставин, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача слід визнати протиправною та про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області провести нарахування та виплатити позивачеві державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, що на думку суду відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

         Згідно із ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який  обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів.

         Відповідно до положень ст.100, ст.102 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом, а пропущений з поважних причин процесуальний строк  може бути поновлений.

Про належні позивачу, як дитині війни виплати йому не було повідомлено.

Про факт порушених прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв'язку з ухваленням відповідних рішень Конституційним Судом України. Крім цього позивач є особою літнього віку (пенсіонер), що також впливає на самостійне його звернення до суду за захистом порушеного права.

З наведених обставин, суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною, а тому відповідно до ст.102 КАС України поновлює позивачу строк для звернення з позовом до суду.

Керуючись ч.7 ст.9,  ч.3 ст.122, ст.160, ч.3, ст.163 КАС України, та на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", — суд,

постановив:

Поновити  ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  09 липня 2007  року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий            підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                      А.В. Свередюк