У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 травня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 березня 2005 року.

         Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2004 року

ОСОБА_1,

20 січня 1979 року народження,

громадянина Молдови, раніше не судимого,

засуджено: - за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

         Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 березня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 24 серпня 2003 року, приблизно о 21-й год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він незаконно заволодів автомобілем НОМЕР_1 вартістю 5871 грн. 09 коп., що належав його братові ОСОБА_2 та стояв біля будинку АДРЕСА_1. Цього автомобіля він сховав в гаражі будинкуволодіння № 12 по цій же вулиці, з якого в цей же вечір викрав дві автомобільні покришки та авто-магнітолу загальною вартістю 400 грн.

         Після цього він повідомив брата про можливість відшукання автомобіля за винагороду і 1 вересня 2003 року шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_2 у сумі 300 доларів США, що по курсу НБУ становило 1599 грн. 45 коп., після чого повернув йому автомобіля.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, за її змістом, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України та пом'якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. При цьому засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення касаційної скарги шляхом приведення вироку в частині засудження ОСОБА_1 за незаконне заволодіння транспортним засобом у відповідність з чинним законодавством, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перевіркою доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 за матеріалами справи встановлено, що висновки суду про його винність у незаконному заволодінні автомобілем свого брата, викраденні з нього майна та шахрайстві за встановлених судом обставин, обгрунтовані наведеними у вироку доказами, які були зібрані органами досудового слідства з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а судом належно досліджені у судовому засіданні.

Тому доводи засудженого про те, що докази його винності були зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, на що не звернули уваги суди першої та апеляційної інстанції, колегія суддів не бере до уваги. Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що не допущено у справі й інших порушень кримінально-процесуального закону, які є істотними та тягнуть безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_1

Судом правильно також застосовано кримінальний закон при кваліфікації вчинених засудженим злочинів щодо викрадення майна з автомобіля та заволодіння грошима потерпілого шляхом шахрайства, а злочинні дії засудженого в цій частині вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України.

Разом з тим, злочинні дії ОСОБА_1 в частині незаконного заволодіння ним автомобілем потерпілого підлягають перекваліфікації з урахуванням вимог ч. 1 ст. 5 КК України, оскільки Законом України від 22.09.2005 року внесені відповідні зміни до ст. 289 КК України, згідно з яким, в основу ряду кваліфікуючих ознак цього злочину покладено не вартість автомобіля, а заподіяння винною особою реальної шкоди потерпілому  незаконним заволодінням автомобілем.

Як видно із матеріалів справи, своїми злочинними діями по незаконному заволодінню автомобілем, ОСОБА_1 не завдав реальної шкоди потерпілому, оскільки повернув цього автомобіля через тиждень після вчинення злочину цілим і неушкодженим. За таких обставин його злочинні дії в цій частині підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 289 на ч. 1 ст. 289 КК України в редакції Закону від 22.09.2005 року.

Що ж стосується покарання, то воно має бути призначено засудженому відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням конкретних обставин справи та думки потерпілого, який просив суворо не карати засудженого.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України в редакції Закону від 22.09.2005 року, за яким призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 289 КК України, визначити  ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

С У Д Д І :

Міщенко С.М.                      Кармазін Ю.М.                     Нікітін Ю.І.