№1-199/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                    29 квітня 2010 року                                             м.Житомир

                       Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

                             головуючого                    Поліщука М.Г.

                             при секретарі                   Демчук О.М.

                             з участю прокурора         Товянського В.С.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню  

                    ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Троковичі Черняхівського району Житомирської

                    області, українця та громадянина України,  з середньою освітою,

                    розвідного, не військовозобов”язаного, не працюючого, проживаючо

                    го у АДРЕСА_1,

                      - раніше судимого 27.03.08 р.  Корольовським райсудом м.Житомира

                    за ст.164ч.1 КК України до 120 год. громадських робіт,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.164ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

          Згідно рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2008 року підсудний ОСОБА_1 зобов”язаний щомісячно сплачувати на користь колишньої дружини ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3.  

          Однак, підсудний ОСОБА_1, будучи 27 березня 2008 року судимим Корольовським райсудом м.Житомира за ст.164ч.1 КК України, знову  допустив умисне та злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3,  і на протязі з 1 грудня 2008 року по 1 лютого 2010 року їх колишній дружині ОСОБА_2 умисне  не перераховував, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, в результаті чого утворилась заборгованість на загальну суму 5331 грн. 43 коп.

         Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою у вчиненні даного злочину визнав повністю і підтвердив те, що дійсно з 1 грудня 2008 року по 1 лютого 2010 року не сплачував колишній дружині аліменти на утримання їх неповнолітнього сина.  

         Крім повного визнання підсудним  своєї вини у вчиненні даного злочину, його винність в цьому також підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

         Так, з копії виконавчого листа   (а.с.10)  видно те, що підсудний ОСОБА_1 згідно рішення суду  від 10.02.2008 року зобов”язаний щомісячно сплачувати потерпілій ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3  аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку.

         Із подання державного виконавця (а.с.8) видно те, що підсудний ОСОБА_1 дійсно злісно ухиляється від сплати цих аліментів.

          Згідно довідки-розрахунку (а.с.9), розмір заборгованості підсудного ОСОБА_1  по аліментам перед потерпілою ОСОБА_2 станом на 1.02.10 року становить 5331 грн. 43 коп.

          Згідно копії вироку Корольовського райсуду м.Житомира від 27.03.08 року (а.с.32-33) ОСОБА_1 дійсно був засуджений за ст.164ч.1 КК України до 120 год. громадських робіт, які повністю відбув (а.с.31).          

          Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 в умисному злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітнього сина на користь потерпілої ОСОБА_2 як особою, яка раніше була судимою за ч.1 ст.164 КК України, і ці його умисні дії кваліфікує за ст.164 ч.2 КК України.

           Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного  ним  злочину,   особу самого підсудного та обставини, що пом”якшують та обтяжують його відповідальність.

          Так, обтяжуючих відповідальність підсудного  обставин  судом не встановлено.

           В якості пом”якшуючої його відповідальність обставини суд визнає те, що  в судовому засіданні він щиро розкаявся у скоєному та сприяв органу досудового слідства і суду у встановленні істини по справі.

           Крім того, обираючи вид та міру покарання підсудному   суд також враховує і те, що він позитивно характеризується за місцем проживання,   скоєний ним злочин не відноситься до категорії тяжких і тяжких наслідків по справі від його дій не настало, в зв”язку з чим приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

            Визнати ОСОБА_1   винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України, та обрати йому по ній міру покарання  у вигляді 2 (двох) років обмеження  волі.  

            На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування обраної йому міри покарання, якщо  на протязі 1 (одного) року  іспитового строку він не вчинить нового злочину, та буде періодично  з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

          Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно засудженого ОСОБА_1  залишити попередню – підписку про невиїзд.      

          Вирок може бути оскаржений до  апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 15 діб, починаючи з моменту його проголошення.

Суддя                                          М.Г.Поліщук