Справа № 2-1296/10  

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                          іменем України

    «15» квітня 2010 р. Центрально - Міський районний суд м. Горлівки у складі:

                                              головуючого - судді Перетятька О.Ю.,

                                              при секретарях Шульгун Г.В., Мусіченко С.М.,                            

                                              за участю позивача Степанова О.В.,                                                                    

                                              відповідача  ОСОБА_2,                                      

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,                        

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з названою позовною заявою, в якій вказав, що позивач на підставі постанови про продовження страхових виплат від 28.08.2001 р. № 131 продовжило страхову виплату ОСОБА_3, призначеною шахтою «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» у зв’язку із професійним захворюванням. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач провадив страхові виплати, які компенсують відповідну частину втраченого заробітку до ВАТ «Державний ощадний банк України» - Горлівське міське відділення № 2864 на особовий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_3  Позивачем 01.11.2007 р. отримано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 за № НОМЕР_2 від 11.06.2002 р., виданого Горлівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції. Постановою від 31.10.2007 р.  № 382 відділення припинило страхові виплати у зв’язку із смертю отримувача. На лист відділення до ВАТ «Державний ощадний банк України» філія Горлівське міське відділення № 2864 з проханням повернути зайво перераховані страхові виплати. 14.11.2007 р. позивачем отримано відповідь від 09.11.2007 р. Горлівського міського відділення № 2864, в якому повідомлялося, що страхові виплати, отримані на ім’я ОСОБА_3 повернути неможливо, тому що вони отримані за дорученням з червня 2002 р. по березень 2003 р.  Позивачем 24.03.2009 р. було з’ясовано, що після смерті ОСОБА_3 кошти з червня 2002 року по березень 2003 р. отримані за дорученням ОСОБА_2  За період після смерті ОСОБА_3 з червня 2002 року по березень 2003 року позивач зайво перерахував на особистий рахунок ОСОБА_3 2405 грн. 22 к., які були безпідставно отримані ОСОБА_2 Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь відділення безпідставно отримані грошові кошти у сумі 2405 грн. 22 к.                    

      У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві. Пояснив, що до 01.11.2007 р. відділення виконавчої не мало відомостей про те, що ОСОБА_3 помер і провадило відповідні перерахування на рахунок в Ощадному банку. При цьому відповідно до діючих нормативних актів позивач не мав провадити перевірки, чи є живим ОСОБА_3  

    Відповідач позов не визнала. Пояснила, що у 2000 р. її чоловік ОСОБА_3 тяжко захворів у зв’язку із цим 21 квітня 2000 р. ним було видано доручення на отримання страхових виплат у ВАТ «Державний ощадний банк України». Страхові виплати майже повністю витрачалися на придбання ліків для чоловіка. При цьому вони затримувалися. Отримані кошти після смерті чоловіка вона вважала заборгованістю. Про те, що це понадміру перераховані кошти вона не знала та не могла знати, оскільки не могла уявити, що держава може перерахувати щось зайве. Крім того, вона знаходилася в пригніченому стані у зв’язку  з втратою найближчої людини. Про те, що кошти в сумі 2405, 22 грн. є безпідставно отриманими, вона дізналася лише у серпні 2009 р., коли ознайомилася з листом - претензією відділення фонду, направленому на її адресу через 7 років після смерті чоловіка. На цей час вона розуміє, що кошти отримані нею безпідставно, але не з її вини, а з вини посадових осіб фонду, які неналежним чином виконують свої обов’язки. У зв’язку з тим, що про безпідставність отримання коштів вона дізналася у 2009 р. просить застосувати положення діючого Цивільного кодексу України.  Вважає, що на підставі п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України ці кошти не підлягають поверненню, оскільки рахункова помилка в спірному випадку відсутня, а може йтися лише про неналежне виконання працівниками фонду своїх посадових обов’язків. Також вважає, що позивач пропустив строки позовної давності. В обґрунтування цієї обставини послалась на те, що відділення фонду мало щорічно проводити перевірку наявність підстав для продовження страхових виплат. При цьому нормативний акт, якій це передбачає, не змогла навести.        

      Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їхній сукупності,  вважає встановленим наступне.

    ОСОБА_3 отримував відшкодування втраченого заробітку на підставі висновку МСЕК у зв’язку із професійним захворюванням, що потягло стійку втрату професійної в розмірі 40 % працездатності, а в подальшому збільшилася до 50 %,  виплати  якої здійснювалися шахтою «Кочегарка» ВО «Артемвугілля», а далі – УДК «Укрвуглереструктуризація». ОСОБА_3 13.07.2001 р.  звернувся із заявою до Центрально – Міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки про продовження страхової виплати відповідно до особової справи потерпілого. Виплати просив здійснювати на особовий рахунок в банку № НОМЕР_3 МФО 394103 Ощадний банк 2864 м . Горлівка філія 054 (а.с. 42).   Постановою про продовження страхових виплат від 28.08.2001 р. № 131 продовжило страхову виплату ОСОБА_3, призначеною шахтою «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» у зв’язку із професійним захворюванням. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд социального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому  чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. До зазначених грошових сум відносяться, зокрема,  страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатност і (далі - щомісячна страхова виплата). Саме цю страхову виплату отримував ОСОБА_3  Отже, право на отримання вказаних виплат мав лише ОСОБА_3 і після його смерті припинялося.   Позивач провадив страхові виплати, які компенсують відповідну частину втраченого заробітку до ВАТ «Державний ощадний банк України» - Горлівське міське відділення № 2864 на особовий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Факт його смерті підтверджено копією свідоцтва про смерть від 11.06.2002 р.(а.с. 31).  Грошові кошти на підставі довіреності, складеної 21.04.2000 р., які перераховувалися за період з моменту смерті по березень 2003 р. продовжувала отримувати ОСОБА_2. За цей період нею було отримано 2405 грн. 22 к., що підтверджується листом філії Горлівського міського відділення № 2864 ВАТ «Державний ощадний банк України» від 19.03.2010 р. , копією виписки з рахунку № НОМЕР_3(а.с. 71-74), розрахунком позивача(а.с. 6), встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2009 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки до ВАТ «Державний ощадний банк України» про зобов’язання повернути зайво перераховані кошти (а.с. 61-65) та не оспорюється сторонами . Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦК України в редакції 1963р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, чинність довіреності припиняється внаслідок, зокрема, смерті громадянина, який видав довіреність. За приписами ч. 3 ст. 70 ЦК України 1963 р. при припиненні довіреності особа, якій вона видана, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність. Всупереч названих норм, повірена особа – ОСОБА_2 отримала грошові кошти, перераховані позивачем за період червень 2002 р. – березень 2003 р. по довіреності, яка втратила чинність.

    Відповідно до ст. 469 ЦК України 1963 р.   особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Отже, відповідач зобов’язана  повернути ці кошти як безпідставно отримані, оскільки щомісячні страхові виплати не мали нараховуватися   на ім’я померлого ОСОБА_3 і відповідач не мала права їх отримувати на підставі довіреності, чинність якої припинена внаслідок смерті особи, яка її видала.  Стаття 1212  ЦК України 2003 р. також встановлює, що   особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

При цьому посилання відповідача на ст. 1215 ЦК України, яка передбачає, що  відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки кошти, які є відшкодуванням шкоди, спричиненої втратою здоров’я  перераховувалися позивачем, не відповідачці, а на ім’я її померлого чоловіка,  довіреність якого  вже була припинена.

    Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності. Відповідно до ст. 76 ЦК України 1963 р. перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.  Згідно ст. 263 ЦК України 2003 р. перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів.              

Позивач стверджує, що ним   01.11.2007 р. отримано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 за № НОМЕР_2 від 11.06.2002 р., виданого Горлівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції.  Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів.  Відповідачем не надано будь – яких доказів, які спростовують цю обставину. При цьому не надано й доказів, що позивач повинен або міг дізнатися про смерть ОСОБА_3 Вивченням матеріалів справи ОСОБА_3 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки встановлено, що в ньому відсутні докази отримання цих відомостей раніше. При цьому відсутній нормативний акт, якій зобов’язував би відділення провадити щорічно перевірки, чи не втрачено особою, яка отримує страхові виплати, право на їх отримання, тим більш, що ОСОБА_3 висновком МСЕК від 19.05.1997 р.   встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково(а.с. 49). За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущений.

    На підставі викладеного, ст.ст. 69, 70, 76, 469 ЦК України 1963 р.,  ст. ст. 263, 1212, 1215 ЦК України 2003 р., ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,  керуючись ст.ст.  10-11, 57-60,  ст. 81, 88, 212 – 217  ЦПК України,

                                                               В И Р І Ш И В :

Позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально – Міському районі м. Горлівки до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2:

 на користь  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України у Центрально- Міському районі м. Горлівки  2405(дві тисячі чотириста п’ять ) гривень 22 копійки безпідставно набутих грошових коштів, 120 гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ;

на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня.    

    Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано таку, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).    

            Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                  О.Ю. Перетятько