У Х В А Л А

Іменем України

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого-судді	Міщенка С.М.
суддів	Паневіна В.О., Стрекалова Є.Ф.
за участю прокурора	Кривов'яза Я.І.
засуджених	ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 травня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31січня 2006 року.

         Цим вироком

ОСОБА_2, 4 серпня 1986 року народження, громадянина України, раніше судимого 22.04.2003 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, 01.06.2004 року направленого для відбування покарання за вироком суду,

 

засуджено: - за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_2 призначено 12 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, йому остаточно призначено 13 років позбавлення волі.

 

 

                                     ОСОБА_1,

25 лютого 1985 року народження,

громадянина України, раніше не судимого,

 

засуджено: - за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Стягнуто з ОСОБА_2на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_3- 1300 грн., ОСОБА_4- 1811 грн., ОСОБА_5- 1060 грн., ОСОБА_6- 500 грн., ОСОБА_7- 1120 грн. та на користь ОСОБА_8- 3500 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2та ОСОБА_1в солідарному порядку на користь потерпілих ОСОБА_9- 120 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_10- 5000 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_11- 1000 грн. моральної шкоди.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

         14 грудня 2003 року, приблизно о 20-й год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взявши із собою молотка прибув на перехрестя АДРЕСА_1, де вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, нанісши їй один удар по голові, заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволодів її майном на загальну суму 355 грн.

         19 грудня 2003 року, він же, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_1, прибули на АДРЕСА_2, де попередньо розподіливши між собою ролі, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_12. Під час вчинення розбою у ОСОБА_2виник умисел на умисне вбивство потерпілої, а тому виходячи за межі домовленості з ОСОБА_1 він наніс потерпілій ще не менше двох ударів молотком по голові, заподіявши ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок чого вона втратила свідомість, але смерть потерпілої не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_2, оскільки їй було надано медичну допомогу. В процесі цього розбійного нападу засуджені заволоділи майном та грошима потерпілої на загальну суму 328 грн.

         11 січня 2004 року, приблизно о 21-й год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на АДРЕСА_3, вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4, поєднаний із заподіянням їй ударом молотка по голові тяжких тілесних ушкоджень, під час якого заволодів її майном на загальну суму 1811 грн.

         15 січня 2004 року, приблизно о 20-й год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на АДРЕСА_4, вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_5, заподіявши їй ударом молотка по голові легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, після чого заволодів майном потерпілої на загальну суму 1060 грн.

15 червня 2004 року, приблизно о 20-й год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_1, знаходячись на АДРЕСА_1, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_11, заподіявши їй ударом молотка по голові легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, після чого заволоділи її майном на загальну суму 135 грн.

Вони ж 3 липня 2004 року, приблизно о 21-й год. 20 хв., знаходячись на АДРЕСА_5, вчинили розбійний напад на ОСОБА_9, поєднаний із заподіянням їй ударом молотка по голові тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, після чого заволоділи її майном на загальну суму 120 грн. При цьому під час вчинення злочину ОСОБА_2перебував у стані алкогольного сп'яніння.

17 липня 2004 року о 21-год. 45 хв., ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_1, знаходячись на АДРЕСА_6 вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10, поєднаний із заподіянням їй ОСОБА_2 удару молотком по голові, а ОСОБА_1 не менше двох ударів руками і ногами по голові та тілу тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, але заволодіти майном потерпілої на загальну суму 150 грн. не встигли, оскільки були помічені громадянами і з місця вчинення злочину зникли.

         22 липня 2004 року, приблизно о 22-й год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_2, знаходячись на АДРЕСА_7, попередньо розподіливши між собою ролі, вчинили розбійний напад на ОСОБА_12, під час якого ОСОБА_1, наніс потерпілій один удар молотком по голові, від якого вона впала на землю та почала кричати. Тоді ОСОБА_1, виходячи за межі досягнутої із ОСОБА_2 домовленості, з метою умисного вбивства наніс потерпілій ще не менше двох ударів молотком по голові, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров'я, внаслідок яких настала смерть потерпілої. Після цього ОСОБА_1та ОСОБА_2заволоділи її золотими сережками вартістю 200 грн., пенсійним посвідченням та іншим майном, яке не мало грошової вартості.

         22 липня 2004 року, приблизно о 23-й год. 50 хв., ОСОБА_2, перебуваючи  у  стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля АДРЕСА_1, шляхом грабежу заволодів майном та грошима потерпілої ОСОБА_6на загальну суму 442 грн. 50 коп.

         22 липня 2004 року, приблизно о 24-й год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, шляхом грабежу заволодів майном потерпілої ОСОБА_7на загальну суму 1120 грн., а також майном, яке не мало грошової цінності - паспортом, трудовою та ощадною книжками.

         2 серпня 2004 року, приблизно о 21-й год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля трамвайної зупинки на АДРЕСА_8, вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_8, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких вона втратила свідомість, після чого заволодів її майном на загальну суму 283 грн.

         Крім того, в кінці жовтня 2004 року, ОСОБА_1, знаходячись на АДРЕСА_9, знайшов кастета, який згідно висновку криміналістичної експертизи є холодною зброєю ударно-дробильної дії, після чого 10 листопада 2004 року, приблизно о 19-й год., незаконно, без передбаченого законом дозволу, переніс його до магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” наАДРЕСА_10, де того ж дня був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2, за їх змістом, просить перекваліфікувати його дії зі ст. 15, 115 ч. 2 КК України на ч. 4 ст. 187 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначене покарання пом'якшити, посилаючись на те, що умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_12 у нього не було.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що висновки суду про його винність грунтуються на доказах, які не отримали належної оцінки у вироку. Разом з тим, зі змісту доповнень ОСОБА_1до своєї касаційної скарги вбачається, що він заперечує свою причетність до умисного вбивства потерпілої ОСОБА_12, тобто кваліфікацію його злочинних дій за ст. 115 ч. 2  КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що  касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду про винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за встановлених і викладених у вироку обставин, підтверджені зібраними органами досудового слідства доказами, які були ретельно досліджені у судовому засіданні та отримали всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку по кожному епізоду злочинної діяльності засуджених.

Тому доводи засудженого ОСОБА_1про те, що висновки суду про його винність не грунтуються на зібраних у справі та досліджених судом доказах, як таких, що не отримали належної оцінки у вироку, суперечать як показанням потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10та ОСОБА_12 (доньки вбитої ОСОБА_12), даним протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_2им та ОСОБА_1, висновкам судово-медичних експертиз про тяжкість заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень, так і явкам з повинною та показанням ОСОБА_2і самого ОСОБА_1під час досудового слідства та судового розгляду справи, у тому числі на очних ставках між собою, де вони визнавали свою причетність до вчинення інкримінованих злочинів за попередньою змовою між собою та детально показували про обставини їх вчинення.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_2про те, що він не мав умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_12, то вони спростовуються показаннями засудженого ОСОБА_1, з яких вбачається, що ОСОБА_2наніс потерпілій кілька ударів молотком по голові, тоді як за їхньою попередньою домовленістю він мав нанести їй всього один удар по голові з метою полегшення вчинення розбійного нападу, тобто тільки для того, щоб оглушити та нейтралізувати дії потерпілої з метою полегшення заволодіння її особистим майном при вчиненні розбою.

Показання засудженого ОСОБА_1об'єктивно узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_12 виявлено гостру відкриту черепно-мозкову травму, вдавлені перелами кісток черепу праворуч у скронево-тім'яній області, ліворуч у тім'яно-потиличній області з ушкодженням твердої мозкової оболонки та речовини мозку ліворуч, забій головного мозку, забійні рани у скронево-тім'яній праворуч та тім'яно-потиличній ліворуч областях, які спричинені дією тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. За своїм характером зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння (т. 1, а.с. 229-230).

Крім того, згідно пояснень судово-медичного експерта Зубова у судовому засіданні, виявлені у потерпілої ОСОБА_12 тілесні ушкодження були заподіяні їй не менше ніж двома ударами по голові тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути молоток. Ці тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння з висоти власного росту потерпілої.

Давши належну оцінку вказаним доказам у їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що в даному конкретному випадку ОСОБА_2вийшов за межі злочинної домовленості з ОСОБА_1 про вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12, вчинивши також замах на її умисне вбивство, виходячи із кількості нанесених потерпілій ударів у життєво важливий орган - голову, предмету, яким були нанесені ці удари та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що фактично були заподіяні потерпілій. Тому злочинні дії засудженого ОСОБА_2по цьому епізоду злочинної  діяльності  судом  вірно  кваліфіковані  за  ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України і підстав для зміни вироку в цій частині за доводами касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає.

За рештою епізодів злочинної діяльності засудженого  ОСОБА_2 суд також правильно кваліфікував його злочинні дії за ч. 2 ст. 186,  ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 та ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1про те, що він не мав умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_12, спростовуються показаннями ОСОБА_2на очній ставці з останнім, із яких вбачається, що ОСОБА_1наніс потерпілій спочатку один удар молотком по голові, а коли вона впала на землю і стала кричати, то він наніс їй ще два удари молотком по голові, після чого потерпіла кричати перестала. Сам ОСОБА_1під час досудового слідства не заперечував, що наніс ОСОБА_12 кілька ударів молотком по голові, після яких вона захрипіла, переставши кричати.

Показаннями потерпілої ОСОБА_13  підтверджено, що її мати ОСОБА_12 , не приходячи до свідомості, 27 липня 2004 року померла в лікарні від пошкодження більшої частини мозку, заподіяного їй не менше ніж трьома ударами по голові.

Ці показання потерпілої об'єктивно узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи, згідно якого смерть ОСОБА_12  настала від відкритої черепно-мозкової травми з багатоосколковим переламом кісток склепіння та лінійними переламами кісток основи черепа, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, ділянками забою тканини головного мозку, які ускладнилися розвитком набряку головного мозку, заподіяних не менше ніж трьома ударами тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв з великою силою, тобто від тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, які й були безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12  (т. 2, а.с. 130-139).

Тому давши належну оцінку зазначеним доказам у їх сукупності, суд також  дійшов обгрунтованого висновку про те, що в даному конкретному випадку, з урахуванням предмета нанесення тілесних ушкоджень, кількості цих тілесних ушкоджень та нанесення їх у життєво важливий орган - голову, ОСОБА_1вийшов за межі злочинної домовленості із ОСОБА_2 про вчинення лише розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12, вчинивши її  умисне вбивство під час розбійного нападу.

З урахуванням наведеного, злочинні дії засудженого ОСОБА_1по цьому епізоду злочинної діяльності судом вірно  кваліфіковані  за  п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідно до зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказів суд вірно кваліфікував й інші злочинні дії засудженого ОСОБА_1ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 263 КК України, у зв'язку з чим підстав для скасування вироку за доводами касаційної скарги засудженого, у колегії суддів немає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок щодо засуджених ОСОБА_2та ОСОБА_1, органами досудового слідства та судом не допущено.

Покарання засудженому Реві призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, його особи та вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим призначив покарання в межах, встановлених санкціями відповідних статей Особливої частини Кримінального кодексу України.

Що ж стосується призначеного засудженому ОСОБА_2у покарання за ч. 2 ст. 187 та ч. 4 ст. 187 КК України, то воно має бути призначено йому відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 3 ст. 102 КК України, оскільки інкриміновані йому злочини він вчинив у неповнолітньому віці. Тому вирок щодо засудженого ОСОБА_2в цій частині підлягає зміні. Що ж стосується призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів та вироків, то воно призначено йому відповідно до вимог статей 65 та 103 КК України.  Підстав для пом'якшення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особи, колегія суддів не вбачає.

         На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

 

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити, за ч. 2 ст. 187 КК України призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України - 10 років позбавлення волі.

На  підставі ст. 70 КК України,  за  сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186,  ч. 1 ст. 187,  ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, визначити ОСОБА_1 покарання у виді 12 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, визначити йому остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі.

         В решті цей вирок щодо ОСОБА_2 та в цілому щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.

 

 С У Д Д І :

 

         Міщенко С.М.                    Паневін В.О.                     Стрекалов Є.Ф.