У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 травня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

27 листопада 1987 року народження,

громадянина України, судимого 26.05.2004 року

за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення

волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений

від відбування покарання з випробуванням 

з іспитовим строком на 1 рік,

та

ОСОБА_2,

15 вересня 1972 року народження,

громадянку України, судиму 02.12.2002 року

за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення

волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком на 3 роки,

засуджено за п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі кожного.

         На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі кожному.

         Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2006 року до ОСОБА_3,  23 вересня 1992 року народження, застосовано примусові заходи виховного характеру та направлено до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - загальноосвітньої шкоди соціальної реабілітації строком на 3 роки, яку в касаційному порядку не оскаржено.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони, за попередньою змовою між собою, неповнолітньою ОСОБА_3, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність та особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, вчинили умисне вбивство з особливою жорстокістю потерпілої ОСОБА_4 за таких обставин.

ОСОБА_1, діючи умисно, з метою помсти своїй знайомій ОСОБА_4, яка нібито розповсюджувала про нього неправдиві чутки про викрадення грошей та вступ з нею у статеві зносини, які він сприйняв як образу, розробив план її умисного вбивства, для здійснення якого залучив ОСОБА_2, неповнолітньою ОСОБА_3 та особу, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком.

Діючи згідно плану, 9 квітня 2005 року, приблизно о 21-й год. 30 хв., засуджена ОСОБА_2, неповнолітня ОСОБА_3 та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, на прохання ОСОБА_1привели потерпілу ОСОБА_4, ввівши її в оману, до півзруйнованого будинку між АДРЕСА_1, де на неї чекав ОСОБА_1, який мав вчинити її умисне вбивство.

Здійснюючи спільний умисел на позбавлення життя ОСОБА_4, коли вона увійшла в будинок, ОСОБА_1 накинув їй на шию синтетичну мотузку, яку приготував заздалегідь, і почав душити потерпілу, але під час удушення ОСОБА_4 мотузка розірвалася. Будучи впевненим, що остання мертва, ОСОБА_1 забрав з у неї гаманець, в якому знаходилися 7 грн. і залишив місце злочину. Після цього ОСОБА_1 повідомив іншим особам про те, що потерпіла мертва та розділив між ними гроші, які забрав у потерпілої.

Ввечері того ж дня, неповнолітня ОСОБА_3 зустріла ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 та повідомила про це ОСОБА_1, ОСОБА_2 і особу, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком. ОСОБА_1, побоюючись за те, що ОСОБА_4 може повідомити в органи міліції про спробу її вбивства, маючи умисел на доведення злочину до кінця, звернувся до ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_3 та особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком про те, щоб вони шляхом обману привели ОСОБА_4 у вказане ним місце, де він зможе її вбити. Діючи згідно плану, ОСОБА_2, ОСОБА_3та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження приблизно о 22-й год. привели потерпілу до напівзруйнованого будинку АДРЕСА_3, де на них чекав ОСОБА_1. Скориставшись відсутністю світла, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4, яка знаходилися в ямі вказаного вище будинку, однією рукою взяв її за підборіддя, а другою рукою, в якій знаходився заздалегідь приготовлений ніж, став різати їй шию, у відповідь на що потерпіла почала чинити опір. В цей час особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, підійшла до ОСОБА_4 і ножем, який був у неї, намагалася нанести їй удари по тілу, але захищаючись, та вибила ніж з рук цієї особи. Після цього ОСОБА_1 спустився в яму, де знаходилася потерпіла, взяв з підлоги дерев'яну дошку, ребром якої із значною силою почав наносити удари по голові потерпілій. Вважаючи, що потерпіла мертва, він покинув будинок.

З метою переконатися в тому, що ОСОБА_4 мертва, ОСОБА_2 повернулася в будинок і виявила, що потерпіла подає ознаки життя, про що повідомила ОСОБА_1.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 повернулися в будинок, де знаходилася ОСОБА_4 і з метою остаточного позбавлення життя, стали кидати шматки застиглого бетону та цегли їй на голову, а ОСОБА_2 ще й металевим бруском нанесла удари по голові та тулубу потерпілої, заподіявши їй численні забійні рани з ушкодженням апоневроза та крововиливами в м”які тканини голови, багатоосколковий перелам кісток зводу та основи черепа, множинні розриви твердої та м'якої мозкових оболонок, розмозження головного мозку на випуклій поверхні лівої півкулі та різані рани з ушкодженням м'яких тканин шиї, від яких ОСОБА_4померла на місці вчинення злочину.

Впевнившись, що потерпіла не подає ознак життя ОСОБА_1, ОСОБА_2 разом з іншими співучасниками злочину, залишили місце вчинення злочину.

Смерть ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи настала від відкритої черепно-мозкової травми з переламом кісток зводу і основи черепа, пошкодження оболонок і речовини головного мозку та крововиливів під оболонки та шлуночки головного мозку.

Засуджений ОСОБА_1 , за змістом своєї касаційної скарги вважає вирок несправедливим внаслідок суворості, у зв'язку з чим просить  призначене покарання пом'якшити, посилаючись на щире каяття, сприяння розкриттю злочину та те, що на момент вчинення злочину був неповнолітнім.

Засуджена ОСОБА_2, за змістом своєї касаційної скарги, вважає вирок незаконним та таким, що постановлений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Разом із тим засуджена просить пом'якшити призначене їй покарання, посилаючись на те, що потерпілу ОСОБА_4 вона не вбивала, а засуджений ОСОБА_1 обмовив та залякав її з тим, щоб пом'якшити свою участь у вчиненому злочині.

 Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених задоволенню не підлягають.

Перевіркою матеріалів справи за доводами касаційних скарг засуджених встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 за встановлених та викладених у вироку обставин, підтверджуються доказами, які отримали належну оцінку.

Зокрема, засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що 9 квітня 2005 року він повідомив ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших про свій намір вбити ОСОБА_4. Виконуючи його прохання ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_6 вечері цього ж дня шляхом обману завели потерпілу спочатку в напівзруйнований будинок між АДРЕСА_1, де він намагався задушити її мотузкою. Коли пізніше виявилося, що ОСОБА_4 жива, то ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші особи шляхом обману на його прохання знову привели потерпілу в напівзруйнований будинок на АДРЕСА_3, де він наніс їй спочатку удар ножем по шиї, а потім разом із ОСОБА_2 стали наносити удари по голові - він дошкою, а ОСОБА_2 металевим бруском. При цьому він також кинув на голову потерпілої шматок бетону. Потім вони з ОСОБА_2 вийшли із будинку, але остання повернулася до потерпілої, після чого повідомила, що ОСОБА_4ще жива. Він знову повернувся до потерпілої і наніс їй не менше п'яти ударів дошкою по голові, знову кидав у голову потерпілої шматки цегли та бетону. ОСОБА_2 також кидала каміння на потерпілу. Впевнившись у тому, що ОСОБА_4не подає ознак життя, вони з ОСОБА_2 вийшли на вулицю і всі разом залишили місце злочину. Після того, як він наніс потерпілій удар ножем, ОСОБА_6також намагалася наносити їй удари ножем по тілу, але ОСОБА_4вибила його з рук останньої.

Як видно із протоколу судового засідання, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 визнала та підтвердила, що діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1та іншими особами, але пояснила, що удари металевим бруском по голові потерпілій наносила після того, як виявила, що та ще жива. Також ОСОБА_2 показала, що в її присутності ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 шість-сім ударів дошкою по голові, після того вони усі разом залишили місце вчинення злочину.

Із показань свідка ОСОБА_3видно, що 9 квітня 2005 року ОСОБА_1 просив її, ОСОБА_2, ОСОБА_6та інших осіб допомогти йому вбити потерпілу ОСОБА_4, завівши її в безлюдне місце. Після цього вона разом з ОСОБА_2, ОСОБА_6та іншими особами під вигаданим приводом привели ОСОБА_4 до півзруйнованого будинку між АДРЕСА_1, де на неї чекав ОСОБА_1. Останній забрав потерпілу і завів будинок, а через деякий час повернувся та повідомив, що задушив потерпілу, розділивши між ними гроші в сумі близько 7 грн. Проте ввечері біля станції метро АДРЕСА_2 вона побачила ОСОБА_4, про що повідомила ОСОБА_1 та інших осіб. ОСОБА_1 вдруге звернувся до них з проханням заманити ОСОБА_4 у безлюдне місце, де він її вб'є. Шляхом обману вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_6привели ОСОБА_4 в напівзруйнований будинок наАДРЕСА_3, куди за нею пішли ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Через деякий час із будинку вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а потім ОСОБА_1, зі злів якого вона зрозуміла, що потерпіла мертва. Після того як вони відійшли від будинку, ОСОБА_2 залишила їх, а коли повернулася, то повідомила, що потерпіла ще жива. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1знову пішли до будинку, а повернувшись до них приблизно через півгодини, повідомити, що ОСОБА_4мертва. Під час розслідування справи вона видала працівникам міліції ножа, якого після вчинення злочину їй передав ОСОБА_1 і просив викинути у Дніпро.

Показання засуджених та свідка ОСОБА_3підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7 під час досудового слідства, із яких вбачається, що 9 квітня 2005 року ОСОБА_1 вирішив вбити ОСОБА_4, попросивши у нього, ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_6допомоги у вчиненні цього злочину, яку вони йому і надали. Даючи показання про обставини вчинення умисного вбивства потерпілої, ОСОБА_7 детально розповів про обставини та роль кожного із них, у тому числі ОСОБА_2, у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4.

Із протоколу огляду місця події вбачається, що труп ОСОБА_4 було виявлено в приміщенні будинку НОМЕР_1 наАДРЕСА_3 м. Києва з численними тілесними ушкодженнями у виді забійних ран голови, ушкодженнями кісток черепа та численними різаними ранами тіла. Біля трупа виявлено також шматки застиглого бетону та цегли зі слідами бурого кольору.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переламом кісток зводу і основи черепа, пошкоджень оболонок і речовини головного мозку та крововиливів під оболонки та шлуночки головного мозку.

Крім того, висновки суду про винність засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 за встановлених судом обставин, підтверджені також показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події із ОСОБА_1та ОСОБА_2, очної ставки між ними, вилучення ножа у вказаному ОСОБА_3місці, висновками судово-імунологічних, судово-цитологічних та судово-криміналістичної експертиз, які об'єктивно узгоджуються із показаннями самих засуджених,  свідків та зазначених доказів.

Тому доводи засудженої ОСОБА_2 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів вважає такими, що  спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які отримали належну оцінку у вироку.

Безпідставними колегія суддів вважає також посилання засудженої ОСОБА_2 про те, що потерпілу ОСОБА_4 вона не вбивала, оскільки ці посилання суперечать як показанням засудженого ОСОБА_1, інших допитаних у справі свідків, так і самої ОСОБА_2 під час досудового слідства та судового розгляду справи. Твердження ОСОБА_2 про те, що засуджений ОСОБА_1 обмовив її у вчиненні злочину з метою пом'якшити свою участь, суперечать її ж показанням під час відтворення обстановки і обставин події та на очній ставці з ОСОБА_1, де вона визнавала, що добровільна брала участь в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_4, правильність та правдивість яких не оспорювала і у судовому засіданні.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд вірно кваліфікував  злочинні  дії  засуджених  ОСОБА_1та ОСОБА_2 за п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Покарання засудженій ОСОБА_2 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, а засудженому ОСОБА_1- відповідно до вимог статей 65 та 102 КК України. При цьому судом правильно враховано, що засудженими вчинено особливо тяжкий злочин, негативні дані про їх особи та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Підстав вважати призначене засудженим покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає. Тому підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1та ОСОБА_2 покарання за доводами їх касаційних скарг, колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2006 року щодо них - без зміни.

         С У Д Д І :

Міщенко С.М.                     Кармазін Ю.М.                        Нікітін Ю.І.